Де жити добре? У Тернополі!

Опитування проводилося з 2 по 20 березня у всіх обласних центрах України, крім Донецька та Луганська. В опитуванні  взяли участь майже 18 тисяч людей у 22 містах України. У кожному обласному центрі опитали по 800 респондентів у віці старше 18 років. Статистична похибка дослідження становить не більше 3,5%. Дослідження проводилося вперше. У городян запитували про роботу міської влади, комунальних підприємств. Також питали про якість послуг вивезення сміття, міського транспорту та про освітлення вулиць. Доволі несподівані результати дослідження опубліковані в кінці минулого тижня, і лідерами за опитуваннями серед населення стали Вінниця та Харків.

Третє місце  у загальному рейтингу найкомфортніших міст України розділили Тернопіль та Львів.   П’яте місце посіли Чернівці. Що стосується столиці України, то Київ зайняв тільки 14 місце.

 Прорив Тернополя засновник соціологічної групи Рейтинг Ігор Тищенко  називає несподіваним, пояснюючи це тим, що тернопільчани виявилися одними з найбільш терпимих жителів, незважаючи на найнижчий рівень доходів по Україні – 2739 грн, що на 31% менше, ніж середньоукраїнська зарплата.

 

Повернутися
11.06.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...