Туди і птиця не летить, маршрутка не доїде…

У Тернопільській області є цілих 58 населених пунктів, неохоплених автобусним сполученням, пише 0352.ua. «Доцільно було б спільно з органами місцевого самоврядування опрацювати питання забезпечення автобусним сполученням цих населених пунктів в окремі дні тижня. Наприклад, понеділок і п’ятниця чи п’ятниця – неділя. Розглянути варіант, щоб автобус заїжджав хоча б один раз зранку і один раз ввечері», – зазначив під час наради головний спеціаліст відділу автомобільного транспорту управління розвитку транспортної інфраструктури ОДА Григорій Головатий.

Також у департаменті розглянуть звернення людей щодо зміни розкладу руху.

«Зміни постійного характеру до маршруту на міських і приміських маршрутах можуть бути затверджені, якщо  час відправлення  з  кінцевих  або  проміжних зупинок не перевищує 20 хвилин, шлях проходження   не перевищує 25 %   загальної  протяжності маршруту. Зміни можуть відноситись не більш як до 30 % загальної протяжності маршруту. Що стосується міжміських маршрутів, графік руху  до  будь-якої  із  зупинок  може бути змінений не більш, як на одну годину; шлях проходження міжобласного маршруту в межах однієї області може змінюватись за умови,  що його протяжність не перевищує 100 км. Відтак, ми проаналізуємо графіки руху на маршрутах, які вказані у зверненнях громадян, та визначимо доцільність їх зміни із урахуванням усіх необхідних передумов», – додав Григорій Головатий.

 
 

Повернутися
11.06.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...