Ґвалтівника неповнолітньої засудили до 8 років тюрми

На лаві підсудних за зґвалтування опинився 37-річний житель Збаража. Жертвою зловмисника стала 15-річна учениця училища. Події розгорталися восени минулого року.

В ході досудового розслідування стало відомо, що підсудний і його неповнолітня жертва познайомились на вулиці. Дівчина, подорожуючи з іншої області, намагалася доїхати з Тернополя до Кременця, де навчалася.

Час був пізній. До неї підійшов незнайомий чоловік. Розговорилися і він порадив їй добиратися маршрутом, яким поїде сам, а на кінцевій зупинці пересісти на інший автобус, мовляв, саме так вона швидко дістанеться до місця призначення.

Дівчина погодилася, а коли опинилася в темному незнайомому місті, зловмисник обманом і погрозами завів неповнолітню до свого будинку. Вже там чоловік зґвалтував її.

Вранці потерпіла втекла від кривдника і побігла за допомогою до найближчого будинку.

Правоохоронці затримали ґвалтівника. Щодо нього розпочали кримінальне провадження.

Крапку в резонансній справі поставила Феміда. Підволочиський районний суд визнав збаражчанина винним у зґвалтуванні та засудив до 8 років позбавлення волі. Апеляційний суд залишив вироку без змін.

 

Повернутися
11.06.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.