Аби не повертати борг… вбив колегу

У вчиненні вбивства співробітники Кременецького райвідділу міліції підозрюють 21-річного жителя одного із сіл району. Молодик, аби не повертати вкрадені понад дві тисячі доларів, жорстоко позбавив життя батька трьох дітей.

Як розповів начальник Кременецького райвідділу міліції Володимир Галевич, до співробітників міліції надійшло повідомлення від жительки села Дунаїв про зникнення її чоловіка.  Жінка розповіла, що пополудні  її чоловік пішов з дому і більше не виходив на зв’язок. Правоохоронці почали детально оглядати домогосподарство. 36-річного господаря знайшли мертвим у його ж гаражі – в оглядовій ямі. На тілі загиблого були чисельні ножові поранення.

Міліціонери почали розшукувати вбивцю, відпрацьовували декілька версій важкого злочину. В поле зору міліціонерів, як підозрюваний, потрапив 21-річний колега загиблого.  Причина вбивства – гроші.

Як з’ясувалося в ході досудового розслідування, загиблий більше року організував власну справу з ремонту автомобілів. Майстерню обладнав на території свого домогосподарства – у гаражі. За помічника взяв 21-річного молодика з сусіднього села. Хлопець підгледів, де господар зберігає гроші, та викрав більш як дві тисячі доларів.

Виявивши зникнення, чоловік став вимагати повернення коштів. Молодик, аби не віддавати краденого, вирішив позбутися господаря – наніс йому більше десяти ударів ножем. Коли потерпілий перестав подавати ознаки життя, заховав тіло в оглядову яму.

Звістка про вбивство 36-річного чоловіка шокувала все село. Загиблого односельці знали як хорошу людину, порядного сім’янина, турботливого батька трьох дітей.

Його кривдник, згідно рішення суду, знаходиться під вартою.  За вчинене йому загрожує від семи до п’ятнадцяти років позбавлення волі.

 

Повернутися
11.06.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...