Син закатував до смерті рідну матір

Жорстоке звірство сталося нещодавно у Кременці – рідний син убив стареньку матір. Кілька днів жінка страждала від побоїв і жахливого болю, але покликати на допомогу нікого не могла. Від отриманих травм вона померла… 56-річний син мешкав разом із своєю 78-річною мамою у приватному будинку. Бідна жінка постійно страждала від п’яних розгулів сина, а коли намагалася йому щось казати, він її бив. Сусіди не раз бачили стареньку із синцями, але втручатися в проблеми чужої сім’ї не спішили. Проте якщо раніше все обходилося, то тепер чергові побої закінчилися трагедією. Тіло пенсіонерки виявив сусід. Його стривожило те, що жінки ніде не було видно. А коли зайшов до її будинку, не повірив власним очам... Старенька лежала закривавлена і вже не дихала. Злякавшись, він негайно викликав міліцію і медиків, які виявили на її тілі численні тяжкі тілесні ушкодження. За попередніми висновками судмедекспертів жінка померла від внутрішньої кровотечі.

 

Повернутися
11.06.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...