Дружина вбила чоловіка… табуреткою

53-річна жителька села Горинка Кременецького району забила свого чоловіка насмерть. Цивільне подружжя, пише Досьє 102, разом з друзями розпивали спиртні напої. Коли всі вже були п’яними, між господарем та одним із гостей розгорілась суперечка, яка швидко припинилася допоки не втрутилася жінка.

Господиня стала з’ясовувати стосунки зі своїм чоловіком. Далі вона взяла табуретку й била допоки дерев’яний виріб не розлетівся навпіл. Продовжила наносити удари уже металевим гаком.

Господиню заспокоїли захмелілі гості. Жінка накрила побитого чоловіка покривалом й залишила на землі. Усі розійшлися по домівках.

Наступного ранку підозрювана прийшла до знайомих й попросила, аби ті допомогли їй підняти чоловіка з підлоги й покласти його на ліжко. Тоді, як каже одна зі свідків, чоловік ще був живим. Помер він через день після побиття.

За скоєне жінці загрожує від семи до десяти років неволі. На даний час  їй вже оголошено про підозру у скоєнні злочину.

 

Повернутися
11.06.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...