Василь Махно приїхав до Бучача… на «ровері»

В неділю, 31 травня,  «Арт-Двір» у Бучачі відвідав особливий гість – поет, есеїст, перекладач та літературознавець, член Національної спілки письменників України, лауреат численних літературних премій, учасник міжнародних поетичних фестивалів, Василь Махно.

Уродженець міста Чорткова, який з 2000-го року проживає в Нью-Йорку, презентував жителям міста свою нову книгу віршів та есеїв «Ровер». Організатором та модератором зустрічі була Мар’яна Максим’як.

Василь Махно зізнався, що коли він жив в Україні, найкращими містами йому здавалися такі, як Нью-Йорк та Париж. Дуже мріяв туди потрапити. Зараз він побував і там, і там. Тому сьогодні вважає, що найкращі міста – такі, як Бучач та Чортків. Саме тому, з радістю погодився включити наше місто на мапу презентаційної туру своєї нової книги.

Книги Махно – завжди корисні та повчальні. Не стала винятком і нова збірка, що з’явилася на світ навесні. За словами автора, «Ровер» - це двоколісна метафора повернення та пам’яті, ностальгія не за місцем, а за часом, дитинством, молодістю, коли всі моменти набувають іншого виміру.

Протягом зустрічі в «Арт-Дворі» також відбулася розмова про Нобелівського Лауреата, нашого земляка Йосефа Шмуеля Агнона. Зокрема, пан Василь поділився враженнями від відвідин будинку письменника в Єрусалимі, також продемонструвавши глядачам мистецького майданчика декілька світлин звідти.

Дуже приємно, що наш Бучач не оминула презентація нової книги автора, фактично, нашого земляка.

Як зізнався пан Василь, він щиро вражений ідеєю відтворення культурного простору Бучача в рамках проекту «Арт-Двір». На його думку, це дуже важливий і потрібний крок для міста, яке пов’язане з багатьма феноменальними іменами української, польської та єврейської культури.

Дуже дякуємо пану Василю за чудовий вечір і з нетерпінням чекатимемо нових зустрічей!

http://www.buchachnews.com

 
 

Повернутися
04.06.2015
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.