Волонтерам і кулемет під силу!

Тернопільські «кулібіни» розпочали серійне виробництво станків до крупнокаліберних кулеметів.

У Тернополі склад зі збору допомоги воїнам АТО, що на вул. Дністрянського, 10, розпочав серійне виробництво станків до крупнокаліберних кулеметів. Як розповідають волонтери, станки вже пройшли випробовування на полігоні і показали дуже хороші показники. Кулемет, не зважаючи на свою вагу 33,4кг, легко рухався в будь-якому напрямку.  

«Ідея розробляти такі станки належить бійцям АТО. Коли ми були на передовій,воїни попросили виготовити компенсаторний механізм, який би зменшував силу віддачі при стрільбі крупнокаліберним кулеметом. Над розробкою працювала група волонтерів, яких називають тернопільські «кулібіни». У складі групи немає науковців, це інженери-самоучки. Розробила станок конструкторська група під керівництвом волонтера на псевдо Саша. Аналогічний станок в Україні продають за 12, 5 тисяч гривень. Ми віддаємо Збройним силам України безкоштовно. Собівартість виготовлення пристрою в межах трьох тисяч гривень. Волонтери за свою роботу плати не беруть», – розповідає волонтер Тарас Білан.

Зразок станка волонтери кілька тижнів тому відправили бійцям АТО. Випробування пройшло на відмінно. Зараз готують велику партію станин, до якої входитиме від 20-ти одиниць. «Ми будемо відсилати станини в першу чергу спеціалізованим військовим частинам, які найбільш потребують їх», – зазначає Тарас Білан.
Повернутися
04.06.2015
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...