І знов дорога забрала життя…

“У кюветі на автодорозі мертва людина”, – саме таке повідомлення надійшло першого червня пополудні у Теребовлянський райвідділ міліції.

Телефонувала мешканка села Соснів. Жінка заявила, що на автодорозі між населеними пунктами Соснів та Бенева в салоні автомобіля знаходиться її мертвий родич.

На місце події виїхала слідчо-оперативна група, яка з’ясувала, що чоловік, 1992 року народження, загинув у результаті дорожньо-транспортної пригоди.

За попередніми даними, водій автомобіля “Пежо”, рухаючись накатаною полем дорогою між зазначеними селами, не впорався з керуванням та з’їхав у кювет. Внаслідок отриманих травм чоловік помер на місці автопригоди.

Ще одне повідомлення про аварію надійшло телефоном від фельдшера приймального відділення Кременецької центральної райлікарні. Він повідомив, що до них із травмами звернулася двадцятилітня мешканка села Плоске.

Слідчо-оперативна група встановила, що водій автомобіля “Рено-Сандеро”, жителька міста Кременчуг 1971 року народження, у населеному пункті наїхала на пішохода. Остання госпіталізована у травматологічне відділення лікарні.

Автомобіль доставлено на арештмайданчик, у учасників ДТП взято кров. Обидві автопригоди внесені до єдиного реєстру досудових розслідувань за статтею 286 ККУ – порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами. Триває слідство.
Повернутися
04.06.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...