Дружба-дружбою, а гроші крав…

36-річний тернополянин виніс з квартири знайомого майна на 18 тисяч гривень. Крадене продав, а гроші витратив на власні потреби, пише “Досьє10».

Із заявою про крадіжку до співробітників Тернопільського міськвідділу міліції звернулася 39-річна жителька обласного центру. Жінка розповіла, що невідомий з її квартири викрав телевізор, ноутбук та інші особисті речі. Збитки потерпіла оцінила у 18 тисяч гривень.

Оперативники опитали всіх членів сім’ї потерпілої і з’ясували, що господар декілька днів тому загубив ключі від вхідних дверей квартири. Проте цю втрату з квартирною крадіжкою чоловік не пов’язував.

Міліціонерам оперативно-розшуковими заходами вдалося встановили особу причетну до скоєння протиправного. З’ясувалося, що це знайомий потерпілих. Підозрюваному 36 років, раніше судимий за майнові та наркозлочини.

Правоохоронці встановили, що зловмисник напередодні зустрічався з потерпілим і непомітно заволодів ключами знайомого. Скористався ними невдовзі, скоївши крадіжку з чужого помешкання. Міліціонери також довели причетність 36-річного тернополянина до ще однієї крадіжки з продуктової гуртовні.
Повернутися
04.06.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.