Чим хата багата…

СІМ’ЯМ ЗАГИБЛИХ ВІЙСЬКОВИХ ДЕРЖАВА ОБІЦЯЄ ЖИТЛО

В  Україні  створять єдиний реєстр сімей військовослужбовців, загиблих в ході АТО, які не забезпечені житлом. «Робимо єдиний реєстр по всіх службах: Міноборони, Нацгвардія, прикордонники, СБУ, Служба з надзвичайних ситуацій, Державна служба спецтранспорту, — всіх, хто брали участь в АТО і загинули при виконанні службового обов’язку», — зазначив прем’єр-міністр Арсеній  Яценюк.

Координацію роботи глава уряду запропонував покласти на Міністерство оборони.

Також   уряд разом з обласними держадміністраціями підготує окремий проект постанови щодо фінансування придбання житла для сімей загиблих військовослужбовців.

Додамо, що під час 51-ї сесії Тернопільської облради депутати затвердили рішення про збільшення обсягу соціальної підтримки малозахищених верств населення  в сумі 2892 тис. грн. для надання допомоги учасникам АТО та їх родинам.

За офіційними даними, за період від березня 2014 року до 5 лютого 2015 року в зоні АТО загинули 43 військовики - уродженці Тернопільщини, двоє військових, що проживали на Тернопільщині, один - навчався у Тернополі, ще один  військовослужбовець помер у військовій частині під час навчань та один  мешканець іншої області похований на місцевому цвинтарі в Тернополі.


Повернутися
12.02.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...