З ножем на пенсіонерку

Одразу дві статті Кримінального кодексу – грабіж та крадіжки інкримінують слідчі Тернопільського райвідділу  міліції 22-річному жителю села Курники. Зловмисник не лише таємно крав  майно односельчан, а й вдався до більш жорстокого злочину – з ножем вимагав гроші у пенсіонерки.

Кілька заяв про крадіжки надійшло в Тернопільський райвідділ міліції від мешканців села Курники. Люди повідомляли про зникнення речей з подвір’я та будинків.

Першою до правоохоронців звернулася 71-річна  жінка і повідомила, що невідома особа, зірвавши скоби навісного замка вхідних дверей її житлового будинку, викрала продукти харчування. Окрім них, з подвір’я зникли металеві вироби. Розмір збитків пенсіонерка оцінила в майже п’ятсот гривень.

Ще одне повідомлення надійшло від мешканки дачного кооперативу «Чиста криниця», що в селі Курники. Жінка повідомила про те, що на її подвір’я в обідню пору зайшов невідомий чоловік та вимагав гроші, погрожуючи ножем.

 За словами начальника Тернопільського райвідділу міліції Андрія Купчака, на місце події виїхала слідчо-оперативна група, яка по гарячих слідах встановила місце перебування зловмисника. Ним виявився 22-річний мешканець села Курники. В скоєному він зізнався. Правоохоронці вилучили у нього ніж.

Наразі слідчі довели причетність підозрюваного ще до скоєння двох крадіжок на території села Курники, інші факти перевіряють.

Підготовлено за матеріалами Досьє102 та СЗГ УМВС України в  Тернопільській області


Повернутися
12.02.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.