У 91-річної бабусі шахраї видурили 9 тисяч гривень

До тернопільської міліції звернулася 91-річна пенсіонерка, у якої телефонні шахраї виманили 9 тис. грн. Як повідомили у СЗГ УМВС у Тернопільській області, аферисти зв’язалися з потерпілою з допомогою стаціонарного телефону. За словами бабусі, спочатку вона почула голос, схожий на голос сина. Далі до неї заговорив незнайомець, який назвався працівником міліції.

«Чоловік повідомив пенсіонерці, що її син вчинив дорожньо-транспортну пригоду, і щоб його не запроторили до в’язниці, слід сплатити 9 тис. грн. Відтак, продиктував старенькій номер банківської картки, куди необхідно переказати кошти», – розповіли у міліції.

Як з’ясувалося, син бабусі перебував за кордоном, тож вона справді подумала, що з ним могла статися біда. Пенсіонерка звернулась у банківське відділення. Працівники фінустанови допомогли їй перекинути гроші через термінал.

Згодом аферисти зателефонували знову й сказали, що необхідно сплатити ще 4 тис. грн. Однак цього разу, вислухавши стареньку, працівники банку порадили їй звернутися до міліції.

За фактом шахрайства правоохоронці відрили кримінальне провадження.

Міліціонери встановили, що банківська картка, на яку пенсіонерка перерахувала гроші, належить мешканцю Києва. Правоохоронці проводять комплекс заходів для пошуку зловмисників.

 

Повернутися
28.05.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.