У 91-річної бабусі шахраї видурили 9 тисяч гривень

До тернопільської міліції звернулася 91-річна пенсіонерка, у якої телефонні шахраї виманили 9 тис. грн. Як повідомили у СЗГ УМВС у Тернопільській області, аферисти зв’язалися з потерпілою з допомогою стаціонарного телефону. За словами бабусі, спочатку вона почула голос, схожий на голос сина. Далі до неї заговорив незнайомець, який назвався працівником міліції.

«Чоловік повідомив пенсіонерці, що її син вчинив дорожньо-транспортну пригоду, і щоб його не запроторили до в’язниці, слід сплатити 9 тис. грн. Відтак, продиктував старенькій номер банківської картки, куди необхідно переказати кошти», – розповіли у міліції.

Як з’ясувалося, син бабусі перебував за кордоном, тож вона справді подумала, що з ним могла статися біда. Пенсіонерка звернулась у банківське відділення. Працівники фінустанови допомогли їй перекинути гроші через термінал.

Згодом аферисти зателефонували знову й сказали, що необхідно сплатити ще 4 тис. грн. Однак цього разу, вислухавши стареньку, працівники банку порадили їй звернутися до міліції.

За фактом шахрайства правоохоронці відрили кримінальне провадження.

Міліціонери встановили, що банківська картка, на яку пенсіонерка перерахувала гроші, належить мешканцю Києва. Правоохоронці проводять комплекс заходів для пошуку зловмисників.

 

Повернутися
28.05.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...