«Містер світу»… з Чорткова!

Знаєте, де живе найкрасивіший хлопець у світі? Правильна відповідь: у Чорткові! Так, це правда! У нас навіть докази є)))! Нещодавно 14-річний чортківчанин Арсен Магега здобув аж три перемоги в престижному міжнародному дитячому конкурсі краси, моди і талантів „LITTLE MISS WORLD & LITTLE MISTER WORLD-2015”, який відбувався з 6 до 16 травня в Туреччині. В конкурсі брали участь близько 60 учасників від 3 до 18 років з різних країн світу та у різних категоріях. У своїй номінації Арсен отримав відзнаку кращого з кращих, Містер-світ –юніор, і переміг в конкурсі талантів, виконуючи танець в стилі хіп-хоп. Також хлопець отримав багато запрошень з різних країн на участь в конкурсах і зйомках. Конкурс тривав кілька днів. Серед критеріїв, за якими вибирали кращого, було кілька видів дефіле. Наприклад у історичному костюмі, в спортивному, в балетному. Також до уваги бралась поведінка учасника і те, як він спілкується з іншими учасниками, – розповіла мама хлопчика Наталія Магега.

Як розповідає мама хлопчика, Арсен сам зацікавився модельним бізнесом. Для того, щоб закінчити модельну школу, він двічі на тиждень їздив з Чорткова у Коломию. Нині Арсен мріє стати режисером, але модельний бізнес теж не хоче залишати, хоче і далі брати участь в зйомках, йому це подобається, розповідає він. Серед захоплень хлопця – іноземні мови і танці.

« Кожна мама мріє про титули для своєї дитини, і тим більше після таких перемог, які були в Арсена в Чехії, коли став Міні-Містер-Європи, і в Києві, коли став найстильнішим українцем -2015, і в конкурсі Міні-Містер-модель України 2015, - поділилася враженнями від конкурсу мама Арсена пані Наталія. - Звичайно, після цих титулів хочеться взяти ще престижніші нагороди. Але коли в Туреччині побачили, що на цей конкурс приїхали діти зі всього світу – і з Америки, і з Африки, і з Європи, Азії, було страшнувато, але ми справилися…»

 
 

Повернутися
21.05.2015
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.