«Дзвони Лемківщини» кличуть на перший Міжнародний фестиваль

Ювілейний, двадцятий, але водночас — перший Міжнародний! З 2 до 4 серпня на Ватряному полі в урочищі Бичова, що біля Монастириська, відбудеться фестиваль лемківської культури «Дзвони Лемківщини».

За словами голови обласної організації Всеукраїнського товариства «Лемківщина» Олександра Венгриновича, 2019 рік мав бути ювілейним — «Дзвони Лемківщини» дзвонили б уже вдвадцяте, але наказом міністра культури України Євгена Нищука №1014 від 20 листопада 2018 року фестиваль отримав статус Міжнародного. Тому у серпні на Монастирищині розпочинає відлік І Міжнародний фестиваль лемківської культури “Дзвони Лемківщини”.

— Цей фестиваль був і є для нас найбільшим святом. Незважаючи на те, щовін перший Міжнародний, має багату історію. Ми пройшли від Першого Крайового фестивалю лемківської культури в с. Гутисько (1999 рік) до ХІХ Всеукраїнського фестивалю лемківської культури «Дзвони Лемківщини» (2018 рік) в Монастириську, — зазначає Олександр Іванович. — За 20-річну історію

проведення фестивалю на його сцені було здійснено понад тисячу виступів                                                                                             

самодіяльних колективів, гостями фестивалю були професійні виконавці і

гурти, фестиваль відвідали майже 300 000 гостей!

Цьогорічний фестиваль має бути особливим. Очікують близько 30 тисяч відвідувачів та гостей із семи країн світу. Злетяться, з’їдуться і зійдуться

представники лемківської громади зі всього світу, здалека і зблизька, аби

доземно вклонитися один одному і сказати, що «лемко був, є і буде»,

сплетуться воєдино сльози і сміх, радість і туга, минуле і сьогодення,

ностальгія і погляд у майбутнє… Вкрай важливим є зберегти саму ідентичність

лемків як етнографічної групи українського народу. І вважаю, що за усі роки

проведення фестивалю нам це добре вдається.

3-4 серпня 2019 року Всеукраїнський фестиваль “Дзвони Лемківщини” збере в

урочищі Бичова не лише лемків, а й усіх бажаючих познайомитися з

культурою цього дивного народу. У програмі очікуються концерти, майстеркласи від народних умільців, демонстрації виробів лемківської культури і

різні молодіжні розваги. Перед гостями фестивалю протягом двох днів

виступатимуть народні колективи та виконавці, а майстри народних ремесел

представлять свої унікальні роботи. Чекаємо приїзду лемківських художніх

колективів, готуємо інсталяції, присвячені 75-річчю депортації лемків,

реконструкцію подій 75-річної давнини, окрім того, готуємо окрему дитячу

«Лемківську ватрочку». Весь час фестивалю гостей частуватимуть

національними стравами лемківської кухні. Зрештою, «Дзвони Лемківщини» —

це не лише насичена концертна програма, а передусім свято зустрічі лемків,

які давно не бачились…

 


Повернутися
31.07.2019
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...