Підсмаж собі… хворобу!

В антипригарних сковорідках виявили смертельну небезпеку  

Хімікати, які використовуються в сковорідках з антипригарним покриттям, потрапляють у питну воду і можуть викликати рак. Такого висновку дійшли американські дослідники.

 За даними Агентства із захисту довкілля із Вашингтона, мікроскопічні частинки в хімікатах, що застосовуються для антипригарного кухонного посуду, непромокаючого одягу та деяких килимів, розщеплюються і тим самим проникають у харчовий ланцюжок, передає «Україна молода» з посиланням на "МедикФорум".

 Попередні дослідження дійшли висновку про те, що ці хімічні речовини пов'язані з раком, підвищеним рівнем холестерину і зниженням функціонування імунної системи. Вчені виявили ці речовини у кожній третій упаковці для продуктів харчування.

Виробники стверджують, що використовують хімікати для продовження терміну служби своїх виробів і для їхньої більшої безпеки.

 Зазначається, що в антипригарних покриттях використовуються хімічні речовини, які збільшували ризик пухлин печінки, підшлункової залози і яєчок у лабораторних тварин. Вони також знижували їхню фертильність.

 Серед інших ризиків впливу цих речовин на здоров'я відзначаються збільшення ваги, гормональні зміни, порушення у роботі щитовидної залози, дефіцит ваги дітей при народженні та запальні хвороби кишечника.

 Ці хімікати проникають в їжу при надмірному нагріванні посуду або після того, як її дряпають. Коли посуд, одяг або килими виявляються на сміттєвих звалищах, то хімікати можуть проникати в ґрунт, звідки вони потрапляють у воду і назад у харчовий ланцюжок.


Повернутися
21.09.2018
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...