Щоби голова не «блищала»…

«Вранці помила голову, аж блищить, а під вечір усе знову злипається. Увечері в душ, а вранці — знову жирна шевелюра. Узимку такого не було... Ну і як боротися з цим лихом?..» А й справді, як?

Відразу зауважимо, що надмірна жирність волосся може свідчити про серйозний гормональний збій, захворювання шлунку, кишечника, інших органів та систем. Зрозуміло, що в таких випадках ані дорогі аптечні шампуні, ані саморобні маски за народними рецептами не даватимуть бажаного ефекту, поки людина не пролікується в гастроентеролога, ендокринолога чи іншого спеціаліста. Але це — тема для розмови іншого разу. Сьогодні ж ми розглянемо ситуацію, коли «масна проблема» з’являється у відповідь на літню спеку.

У багатьох людей улітку волосся й справді дуже швидко стає жирним. Для цього є кілька причин.

По–перше, спека й надмірне сонячне опромінення призводять до підсушування шкірних покривів та прискорення обмінних процесів у людському організмі. Відповідно, шкірного сала виділяється більше, волосинки «склеюються», і шевелюра набуває непрезентабельного вигляду вже через день–два після водних процедур.

По–друге, теплої пори року повітря стає більш запиленим, а ми рідко ходимо по вулицях у капелюшках. Мобільні часточки бруду осідають на руках, обличчі (скільки не протирай шкіру тоніком, ватний диск щоразу перетворюється з білого на сірий або чорний), одязі та волоссі. Змішуючись із секретом сальних залоз, летючі інгредієнти утворюють липку масу, яка не тільки позбавляє зачіску естетики, але й може стати причиною свербіжу та інших проявів алергійної реації. Особливо якщо йдеться про міський смог, у якому стараннями промисловості, побутових котелень і транспорту циркулюють оксид вуглецю, оксид азоту, сірчаний ангідрид, сірководень, хлор, фтор, сполуки фосфору тощо. Ось чому в людей, які більше часу проводять не в мегаполісі, а на свіжому повітрі, волосся довше залишається чистим!

Важко собі уявити, але ще півстоліття тому нормою для дорослих вважалося миття голови раз на 7—10 днів, а для власників сухого волосся — раз на два тижні. 15—20 років тому вони так і робили. Упродовж тижня приймали душ або вимивали тіло в мисці, не чіпаючи коси, а в суботу влаштовували банний день. І цього вистачало на тиждень. Сьогодні ж мешканці загазованих українських міст змушені очищати волосся від бруду практично щодня. А ті, кому особливо «пощастило» — навіть двічі на день.

Боротися з надмірною жирністю волосся треба не рідким миттям і не ходінням із «бурульками» на голові. Роботу сальних залоз можна відрегулювати, змінивши власний раціон. Надавайте перевагу фруктам, овочам, грибам, рибі. Більше вживайте рослинні жири: соняшникову, оливкову, кукурудзяну олію. Мінімізуйте вживання жирів тваринного походження: сала, ковбаси, вершкового масла, жирних сортів сметани, твердого сиру тощо. Крім того, для покращення стану волосся варто перейти з екстрактованих, солодких газованих напоїв на чай, компот, соки і мінеральну воду без барвників, лимонної кислоти й цукру. Адже добавки, які містяться в каві, «Кока–колі», «Буратіно» тощо, посилюють виділення шкірного сала. Звісно, це не означає, що людині потрібно повністю відмовитися від цих харчів та напоїв. Але трохи обмежити себе доведеться.

Як ще можна боротися з салом на маківці? Фахівці радять щодня робити масаж шкіри голови. Це дуже просто: берете масажну щітку з натуральної щетини й починаєте розчісувати волосся в різних напрямках, при цьому нахиляючи голову в різні боки. Така процедура призведе до покращення мікроциркуляції, обмінних процесів на рівні шкіри голови і звільнення від надлишків шкірного сала. Нерідко це допомагає нормалізувати роботу залоз та зменшити відчуття жирності.

А ще кожен із нас може раз на тиждень робити пілінг волосистої частини голови. У домашніх умовах зовсім не складно залити косметичну глину гарячою водою та втирати в шкіру отриману суміш, охолоджену до комфортної температури. Глина активно вбирає в себе жир, м’яко знімає шар відмерлих рогових лусочок та живить шкіру. Замість глини часто використовують мелену каву та порошок хни. Чудові результати дає також сольовий пілінг. Морську сіль (або подрібнену на млинці, або грубу — залежно від чутливості шкіри) із додаванням двох–трьох крапель оливкової олії слід акуратно втирати в шкіру голови впродовж 10–15 хвилин. Потім залишається тільки змити з волосся залишки пілінгової маси й насолоджуватися відчуттям легкості та стовідсоткової чистоти. У салонах краси замість простенької глини чи солі клієнтам пропонують спеціальну пілінг–сироватку АВR, яка дуже активно звільняє шкіру від відмерлих клітин, очищає волосяну цибулину, покращує кровообіг навколо неї, стимулює ріст волосся та зменшує його жирність.


Повернутися
21.09.2018
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…