Утепляємося: в Україні зросте кількість теплиць

Схоже, незабаром занедбані клаптики українських сільгоспугідь вкриються тепличними фермами на кшталт долинних ландшафтів Туреччини.

 За прогнозами експертів Pro-Consulting, обсяги споживання тепличних культур у нашій країні в наступні п’ять років зросте втричі.

 За даними Мінагрополітики, українська теплична продукція забезпечує на сьогодні всього п’яту частину внутрішнього ринку, а в пік сезону — до 50 відсотків.

 Тобто, більшість овочів, що продаються в нашій країні, ми закуповуємо за кордоном. У теплицях на території України традиційно найбільше вирощується огірків і помідорів, які складають, відповідно, 50 і 44 відсотків ринку.

 І поки що зовсім мізерна увага приділяється салатам, зелені та іншим культурам, популярним серед покупців.

 Нагадаємо, що перевага невеликих тепличних комплексів — відсутність необхідності оформлення дозвільних документів. Тим, хто захоче займатися тепличним господарством, досить мати довідку про право власності на земельну ділянку. І тільки для найму працівників необхідно зареєструвати приватне підприємство або іншу форму власності (наприклад, агропідприємство).

http://www.umoloda.kiev.ua


Повернутися
21.09.2018
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.