Українське - це модно!

Продажі дрібних виробників одягу та взуття зросли майже на третину

Локальне виробництво взуття та одягу в Україні розвивається швидкими темпами. У першому півріччі обсяги реалізації у невеликих українських підприємців, які виробляють і продають одяг і взуття, зросли на 30%. Про це повідомляє «Україна молода» з посиланням на LIGA.net.

За останні три-чотири роки, в Україні з'явилося близько 20 брендів крафтового взуття і одягу, яку випускають невеликі виробники. Серед них - W8Less, Cabanchicom, Wake UP, 11.shoes, TEshoes, Tuto Vzuto, EVIE.shoes.

Наприклад, сукні українських брендів стартують від 800-1000 грн, спідниця або штани - від 1200-1400 грн, футболки - від 400 грн. Пара якісного взуття обійдеться в 2500-3000 грн.

Крафтові виробники продають свої товари через соціальні мережі і невеликі шоу-руми. Поки вони масово не відкривають магазини в торгових центрах, хоча знайти їх можна, наприклад, у ЦУМі або в магазині Всі.Свої.

"Невеликі виробники пропонують яскраві оригінальні моделі за такими ж цінами, як і світові масові бренди", - пояснює причини популярності крафтовиків виконавчий директор асоціації Укрлегпром Ірина Науменко.


Повернутися
21.09.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…