Ягода-малина фермерів манила…

 Цього року малина «у шоку» — від непростих погодних умов. А ті, хто вирощує цю смачну ягоду, у шоку від цін заготівельників

Гаряче парке сонце — сприятлива пора для достигання малини. Ягода вродила рясно, врожаї малини нормальні, але за цьогорічних цін, які пропонують переробники, фермери-малинарі великих прибутків не очікують. Говорять навіть про катастрофічну ситуацію, що склалася у ягідництві. Мовляв, урожаї високі, а що з ними робити? «Нас, малинарів, спочатку намовляли садити малину, а тепер кинули. Дають заробити посередникам, а той, хто наробився біля ягоди, заробить мало», — розповів Зеновій Шалай зі села Гряди Жовківського району, який уже понад двадцять років вирощує цю ягоду.

Подивитися, як воно там, на малиновій плантації, мріяла давно. Хотіла спробувати збирати ягоду та розпитати, як біля неї працюється. Тому, як тільки випала нагода, а погода почала сприяти стартові сезону ремонтантної малини (плодоносить з весни і аж до нового року), вирушила у село Крехів, що у Жовківському районі на Львівщині.

Запросив до себе львів’янин Андрій Косик, який два роки тому взявся за «малинову» справу в селі, з якого походять його діди-прадіди. Довкола нього об’єдналися кілька крехівців і некрехівців. Хто взяв свою землю, а хто не мав — знайшов паї, уклав договори з людьми, орендував землю і почав її обробляти.

«Спочатку наробили купу помилок, яких зараз би вже не повторили. Але така ситуація типова для всіх початківців, які прийшли з іншої сфери бізнесу без агрономічної освіти», — пояснює Андрій Косик.

Стартували без агронома, але згодом заручилися дистанційною підтримкою професіонала. Це змінило підхід до роботи і розуміння того, що й навіщо робити. Тепер розуміють, для чого потрібен кожен технологічний процес. Насамперед закупили сертифіковані саджанці вінницького виробника, якістю яких задоволені. Це сорти «Полка», «Полана» і «Джонджей». Найбільше підійшов місцевий ґрунт для сортів «Джонджей» і «Полка». Ягода на кожному кущі велика і добірна.

Перед початком сезону агроном складає технологічну карту, де розписано потижнево, що і коли вносити у ґрунт. Свою корекцію вносить і погода. «Цього року була катастрофа, — бідкається Андрій Косик. — Як тільки закінчилася зима, одразу — літо. Відповідно одночасно треба було робити всі роботи. Ясна річ, ніхто не встигав. Потім, коли мав бути час дозрівання ягоди, настала „осінь“, погода як у жовтні. Тепер знову маємо серпень. Відповідно рослини — у стані стресу».

Цьогоріч у шоку не лише малина, а й ті, хто її вирощує. Малинарі вважають цьогорічний сезон провальним — через низьку заготівельну ціну. Її спричинили кілька чинників. Це, по-перше, перенасичення ринку дешевою і неякісною продукцією. Люди піддалися на заклик влади і насадили малини різних сортів. Переробники закупили багато дешевої неякісної малини і не знають, куди її діти. Такий продукт не потрібний у Європі.

Є також і факт змови заготівельників… В Україні ще не розвинений ринок переробки. І це при тому, що кожного року площі під ягоду збільшуються. «Щороку багато модних дядьків заходять у ягідний бізнес, і дрібний фермер не може з ними конкурувати, коли той дядько вкладає тисячі доларів. Він має свою переробку або свою заморозку», — каже Андрій Косик.

Ще є один фактор: поляки скуповують за безцінь нашу малину і везуть її за кордон, видаючи за свою, польську. Ціна, яку пропонують переробники за ягоду, смішна — 14 гривень за кілограм. Для порівняння — ціна на базарі: 15 гривень за пластмасову скляночку, в якій вміщується трохи більше 100 грамів ягоди. Тобто 100−150 гривень за кілограм! Торік закупівельна ціна стартувала з 24 грн. і закінчилася 18 грн. за кілограм. Цьогоріч переробники закупили багато різної малини, але не знають, що з нею робити. Ринок перенасичений.

Малина в Андрія — добірна, ягоди великі, одна в одну. Але він собі не уявляє, точніше, вважає навіть фантастичним, що міг би свою ягоду доставляти в Європу. «Не знаю, скільки грошей треба вбухати, аби довезти свіжу малину з мого поля до бюргера, — каже фермер. — Зараз наш дрібний фермер собі такого дозволити не може. Максимум, що може собі дозволити, — думати про невелику переробку».

Саме про неї зараз і думає Андрій Косик. Хоче сушити малину. Але наразі в нього не вистачає на це грошей. Чому сааме сушка? «Бо таким чином можна переробляти не тільки малину, а й багато іншої затребуваної сушеної продукції. Наші господині сьогодні вже майже не бавляться із закрутками. Усе більше у побут входять сушені овочі, з них навіть можна варити борщ. А наша продукція справді натуральна, бо у нас екологічно чистий регіон, немає жодного промислового виробництва», — розповідає Андрій.

«Цей сезон, — каже пан Косик, — ми витримаємо. А на другий сезон — побачимо. Якщо він буде схожий на цей, будемо закінчувати цей бізнес. Але віримо, що так не буде». Андрій має намір скористатися кредитом від держави і закупити обладнання для переробки. Цей хід може врятувати ситуацію. Ще, каже, переробка може вивести місцеві населені пункти з депресивного стану, адже тепер звідси люди втікають на заробітки у Польщу.

Тому і з робітниками зараз важко. Наприклад, охочих сапати мало, їх доводиться вмовляти. Збирати ягоду — легше й веселіше. Тому й більше людей приходить. Особливо Андрій тішиться, коли приходить молодь: «З ними і на полі веселіше, вони і швидше працюють».

Виходимо у поле близько десятої години, бо раніше, каже господар, роса падає, і не можна ягоду збирати. На полі працівників небагато — п’ять осіб. Це тому, що булла субота. Збирають малину до обіду. Потім — перерва на обід.

Господиня Мар’яна — дружина Андрія — цього разу приготувала гречку, вирощену господарем на сусідньому полі, з ковбасою. Робітники трохи відпочивають, а згодом знову повертаються на поле і збирають до вечора.

Наталя з дочкою приїхали збирати ягоду з іншого села. Жінка каже, в їхньому селі теж є господар, який вирощує малину, але вони воліють приїхати до Крехова, бо тут краще. Збирати малину любить: «Це для мене квіточки порівняно з тією роботою, що я роблю вдома. Та й можна дещо підзаробити».

Цього року Андрій платить по 7 грн. за 1 кг зібраної малини. Наталя може зібрати за день до 60 кг. Господар не забороняє їсти ягоду, тож солодкого десерту тут вистачає.

А як справи з кредитами для підтримки сільськогосподарських кооперативів? Із цим запитанням звертаємося до заступника директора департаменту агропромислового розвитку Львівської ОДА Людмили Гончаренко. «Цього року діє державна программа підтримки кооперативів, — розповідає Людмила Вікторівна. — Щоправда, такі кооперативи повинні об’єднувати не менше 20 селянських і одного фермерського господарства. Тоді можуть претендувати на отримання відшкодування 70% вартості обладнання для створення доданої вартості — переробки тощо. На Львівщині ще ніхто не скористався цією програмою, жоден кооператив для участі у ній не подався».

Крім того, за інформацією пані Гончаренко, з обласного бюджету надано 1 млн. грн. для підтримки ягідних кооперативів, які мають площі не менше від двох гектарів. Їм відшкодовуватимуть 70% вартості саджанців, придбаних протягом року. Малину висаджують двічі на рік — навесні та восени. Тож за відшкодуванням вже можуть звертатися ті, хто посадив малину навесні цього року. Однак охочих теж іще не було. У департаменті зазначають, що звернень очікують восени.

Про проблему з перероблянням ягоди, яка склалася на Львівщині, у департаменті знають. Кажуть, проблема в тому, що кожен вирощує невеликими партіями, а потрібно формувати великі партії і краще заморожувати. Зараз здати ягоди можна на ТОВ «Галфрост», що у селі Бишкові Жовківського району, де займаються переробкою. Частково приймає ягоди і ТБ «Сад», що у Городку. Тут ягоди беруть на сік. На території Золочівського району будують підприємство, де заморожуватимуть ягоду. Щоправда, будівництво на початковій стадії.

За оцінкою ситуації, яка склалася цьогоріч у галузі ягідництва Львівщини, а також за порадами, що робити нашим ягідникам, звертаємося до експерта на ринку продовольства Львівщини Івана Стефанишина.

«Цей рік — врожайний, — каже пан Стефанишин. — У такій ситуації, як вирощувачі малини, опинилися і ті, хто вирощує інші культури. До прикладу, ціни на смородину нижчі, ніж сукупні витрати на її вирощування та збирання. Якщо закупівельна ціна на смородину становить 7−8 грн. за 1 кг, то тільки за збирання треба заплатити 7 грн. Яблука заготівельники беруть по 1 грн. за 1 кг! Щодо переробки, то в нас використовується заморозка, бо сублімація — дорого (сублімація — сушіння ягід за дуже низької температури. — Авт.). Здати на переробку за 1 грн. За собівартості вирощування 4 грн. — це теж збитки. Кожен сам приймає рішення. Якщо невигідно, то просто не збирає. Багато урожаю пропадає через погодні умови. З настанням хорошої погоди зараз будуть втрати врожаю. Ягоди просто осипаються, а яблука гниють прямо на дереві. Ще у нас ніхто не страхує посівів, а також не передбачено державною програмою коштів на втрати, бо не визначено таких природних умов, як катаклізми. Тобто всі витрати лягають на виробника, і виходу зараз ніхто не запропонує".

Порада експерта — заморозити продукцію (там, де є можливість це зробити) і зберігати до кращої ціни (якщо така буде). Але наші люди ще не звикли використовувати заморожені ягоди в достатній кількості, як це роблять за кордоном. Отож склалася така ситуація, що влада «побігла попереду паровоза»: закликала людей садити ягоду, залишивши відкритим питання збуту…

Село Крехів, Жовківський район Львівщини

https://wz.lviv.ua/article/375559-yahoda-malyna-fermeriv-manyla