У Тернополі навчали «бізнесу на равликах»

У Тернополі відбулося дводенне навчання для підприємців iз різних регіонів України, які мають намір всерйоз займатися вирощуванням... равликів на експорт.

  Проходило воно на базі господарства Eko Snail, співзасновник якого, відомий тернопільський підприємець Роман Репко, вирішив створити своєрідний кооператив, який сприятиме розвитку цього ще не дуже звичного для українців бізнесу.

 Об’єднання дасть змогу фермерам-початківцям оволодівати сучасними знаннями, обмінюватися досвідом, а також спільно закуповувати необхідне обладнання та продавати продукцію за кордон за вигідною ціною.

 А щодо успіху обраної справи, в організаторів немає у цьому ані найменших сумнівів. За словами Романа Репка, попит на таку продукцію в Європі зараз задовольняється лише на 60—70 відсотків. При тому, що там вирощують близько 450 тисяч тонн равликів на рік.

 В Україні ж цілком реально досягти показника у 200 тисяч тонн спільного товарообігу згаданої екзотичної продукції. Для цього, щоправда, треба ще постаратися.

 «Ми маємо намір створити цілий клас равлиководів і навчити людей технології, яка дасть можливість добре заробляти не тільки на великих фермах, а й навіть у своїх домашніх господарствах», — переконаний Роман Репко.

 В самому Eko Snail вирощують малого сірого равлика, який походить із Середземномор’я, і орієнтуються на отримання 10 тонн продукції щорічно. До речі, українськими равликами, окрім європейських країн, зацікавилися вже й у Японії.

http://umoloda.kiev.ua


Повернутися
21.09.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.