У Тернополі навчали «бізнесу на равликах»

У Тернополі відбулося дводенне навчання для підприємців iз різних регіонів України, які мають намір всерйоз займатися вирощуванням... равликів на експорт.

  Проходило воно на базі господарства Eko Snail, співзасновник якого, відомий тернопільський підприємець Роман Репко, вирішив створити своєрідний кооператив, який сприятиме розвитку цього ще не дуже звичного для українців бізнесу.

 Об’єднання дасть змогу фермерам-початківцям оволодівати сучасними знаннями, обмінюватися досвідом, а також спільно закуповувати необхідне обладнання та продавати продукцію за кордон за вигідною ціною.

 А щодо успіху обраної справи, в організаторів немає у цьому ані найменших сумнівів. За словами Романа Репка, попит на таку продукцію в Європі зараз задовольняється лише на 60—70 відсотків. При тому, що там вирощують близько 450 тисяч тонн равликів на рік.

 В Україні ж цілком реально досягти показника у 200 тисяч тонн спільного товарообігу згаданої екзотичної продукції. Для цього, щоправда, треба ще постаратися.

 «Ми маємо намір створити цілий клас равлиководів і навчити людей технології, яка дасть можливість добре заробляти не тільки на великих фермах, а й навіть у своїх домашніх господарствах», — переконаний Роман Репко.

 В самому Eko Snail вирощують малого сірого равлика, який походить із Середземномор’я, і орієнтуються на отримання 10 тонн продукції щорічно. До речі, українськими равликами, окрім європейських країн, зацікавилися вже й у Японії.

http://umoloda.kiev.ua


Повернутися
21.09.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...