Буде створена громада з центром у Монастириськах

Децентралізація – це конкретний результат, який дає можливість для розвитку окремих територій та цілої Тернопільської області. Даний процес, за словами голови ОДА Степана Барни, відбувається з 2015 року всупереч популізму та відмові голосувати за перспективний план. Тож, станом на серпень 2018-го маємо уже рішення про об’єднання 47-ої громади з центром у місті Монастириська. Відповідне розпорядження підписав 21 серпня Степан Барна.

Громада об’єднає шість сільських рад, а саме Гончарівську, Горішньослобідську, Дубенківську, Ковалівську, Комарівську та Криницьку.

Степан Барна переконаний, що реформа децентралізації є однією із найуспішніших реформ у країні, переваги якої відчуває кожен житель. Який інструментарій? За його словами, перш за все це повноваження, які надаються об’єднаним територіальним громадам. По-друге – ресурси.

«Майже 39 тис. га землі поза межами населених пунктів ми передали у власність громад області, тепер вони мають думати як ефективно їх використовувати, – каже голова ОДА. – Мають вирішувати, як забезпечити ефективну сплату земельного податку, адже 100% доходів із земельного податку, так само як і 100% від сплати підакцизного податку, йдуть у бюджет громади. Саме громада також є вмотивована в тому, щоб легально виплачувалася заробітна плата, бо і 60% від сплати ПДФО йде в бюджет громади. І з цього формуються податки, надходження і з цього виплачується заробітна плата та розвивається інфраструктура ОТГ».

«Наше завдання – показати зміни на селі. Монастириська ОТГ – це вже 47-ме об’єднання в області і я впевнений, що цей процес не буде зупинятися», – акцентував Степан Барна.

Нагадаємо, в області уже створені та успішно функціонують 42 громади, які охоплюють 39% території та 32% населення. Крім цього ініціативу щодо об’єднання проявили ще п’ять громад. Це уже зазначена Монастириська, Купчинецька громада Козівського району, Білецька та Настасівська Тернопільського району та Копичинецька Гусятинського району.

http://www.oda.te.gov.ua/


Повернутися
21.09.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...