Анекдоти

Чоловік і дружина скандалять:

— Беру свої слова назад.

— Ти вирішив вибачитися?

— Ні! Я придумав нові!

**

— Абраме, чого ти такий задоволений?

— Тещу проводжав.

— А чого обличчя брудне?

— Цiлував потяг.

 * * *

 Сiмейний обiд. Теща каже зятевi:

— Синку, вiдрiж, будь ласка, ковбаси, скiльки не шкода.

— Мамо, я не вмiю так тонко нарiзати.

 * * *

 — Скажіть, будь ласка, а чого в генерала на цьому пам’ятнику така дивна поза?

— Розумієте, запланували кінну статую, але потім на коня грошей не вистачило.

 * * *

 Дівчина вирішила розлучитися зi своїм хлопцем, бо вiн постiйно її виправляв. Вона прийшла до нього додому і сказала:

— Едіку, нам потрібно серйозно поговорити.

— Мене звати Юра.

— Ось бачиш, хоч що б я сказала, тобі все не так.

**

— А правда, що риба корисна для мозку?

— Так, особливо риболовля — для розвитку уяви.

 * * *

 — Хлопче, а вас не вчили в дитинстві поступатися місцем у транспорті літнім людям?

— Бабусю, але це ж моє авто.

 * * *

 Влаштувався циган за харчі до фермера працювати. Прийшов час обіду. На обід — млинці. Сидять, їдять: фермер по одному бере, а циган — по два.

Фермер не витримав:

— Що ти все по два та по два?

Циган:

— А що мені, по три вдавитися?

 * * *

 Кишенькового злодія-рецидивіста збив на вулиці мотоцикл і втiк iз місця події. До потерпілого під’їжджає полiцейський.

— Ви запам’ятали його номер?

— Ні, — хрипить постраждалий, — але ось його гаманець.


Повернутися
19.07.2018
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...