Бігайте-стрибайте, про проблеми зі стопою забувайте!

Деформована «кісточка» біля великого пальця ноги створює людині незручності й проблеми. З нею важко підібрати модельне взуття, модницям доводиться відмовлятися від високих підборів (інакше стопа «протестує» больовими відчуттями). «Кісточка» іноді збільшується в людини вже після 20 років, але замолоду на неї рідко зважають. Лікувати починають, коли від нестерпного болю стає несила ходити.

— Це пов’язано з особливостями розвитку стопи, найчастіше — з поперечною плоскостопістю, — пояснює «Україні молодій» ортопед–травматолог, провідний науковий співробітник Інституту травматології і ортопедії АМН України Ігор Гужевський. — Хоча найяскравіше проблема справді проявляється на першому пальці. Саме ця незручність у більшості випадків спонукає людину звернутися до ортопеда. Але причина — стан усієї стопи. Якщо вона має нормальне склепіння — палець не деформується і не болить. А якщо деформується вся стопа, тоді й виникають проблеми і з першим пальцем, а за деякий час — з іншими.

У більшості випадків «кісточка» — проблема спадкова і, за спостереженнями лікарів, частіше турбує жінок, особливо тих, кому за п’ятдесят. У чоловіків зазвичай зустрічається поздовжня плоскостопість, як правило — через незручне взуття, в якому чоловіки грають у футбол чи бігають у кросівках без спеціальної підошви, яка рівномірно розподіляє навантаження на стопу. Проблему часто виявляють на медкомісії в призовників. Стопа стає пласкою також у людей, чия професія передбачає тривале перебування на ногах — токарів, продавців–консультантів, вантажників.

У дітей плоскостопість можна скоригувати (частково або повністю) різними ортопедичними засобами — за допомогою спеціального взуття або гімнастики, наголошує Ігор Віталійович. «Найпростіше скоригувати ортопедичними устілками — підкладками під стопу, які підтримують нормальне склепіння, — радить лікар. — Але користуватися ними доводиться по­стійно. У дорослої людини стопа сформована — кістки, м’язи, зв’язки вже не можуть змінити свою форму самостійно. І якщо не вдається правильно поставити їх за допомогою зовнішніх засобів, доводиться робити операцію. Іноді кісточки такі великі й викручені, що виправляють їх кількома операціями».

«Видалити кісточку» — це побутовий вираз. Насправді йдеться про реконструкцію стопи, пояснює Ігор Гужевський. Існує багато типів операцій, спрямованих на усунення такої деформації. Головне — не «прибрати кісточку», а покращити форму стопи, біомеханічні умови розподілу навантаження. Хірургічним методом частково урізають «кісточку», яка найбільше виступає, а потім вдаються або до м’язово–сухожильної, або кісткової пластики, адже виправляти доводиться не тільки палець, а все переднє відділення стопи. Ефект від такої операції досить високий. Такі втручання застосовують у всьому світі, каже лікар.

МАЙТЕ НА УВАЗІ

Якщо підошви стираються нерівномірно або один черевик із пари стоптується більше, це свідчить про плоскостопість. Аби зберегти стопи здоровими, слід стежити за ними з дитинства. Тоді для виправлення ступні буває достатньо фізичних вправ. Задля профілактики лікарі радять дітям і підліткам крутити стопами, ворушити пальцями, поперемінно ставати навшпиньки й опускатися на п’яти. А ще — ходити, присідати, підстрибувати на пальцях ніг, підіймати ними олівець, підтягувати тонкий килимок, качати м’яча і гімнастичного обруча. Вправи роблять двічі на день по 15—20 хвилин. За місяць–півтора стопи почнуть вирівнюватися. Корисно походити босоніж по піску, побігати по болоті після дощу.


Повернутися
19.07.2018
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.