Коли очі розбігаються…

При виборі справжніх сонцезахисних окулярів треба пам’ятати, що далеко не всі вироби із затемненими лінзами підпадають під цю категорію. Так, сьогодні  дуже популярні вуличні розпродажі дешевих сонцезахисних окулярів. Люди (особливо молодь) нерідко набирають по кілька пар — під різний одяг, сумочки, взуття, щоб не ходити в одному й тому ж. Головний критерій вибору — «наскільки мені личить ця форма» і «щоб недорого». Спеціалісти кажуть, що за такі гроші можна придбати тільки підробку під сонцезахисні окуляри — аксесуар, який замість спеціального напилення з УФ–фільтром покритий шаром звичайної темної фарби. Найгірше, що ця підробна «краса» псує людям зір та збільшує ризик виникнення катаракти, фотокератиту, дегенерації сітківки. Як? А дуже просто!

«Зіниця працює як діафрагма фотоапарата і певною мірою виконує захисну функцію — обмежує той потік світла, який потрапляє на сітківку, — пояснюють лікарі-офтальмологи. — У темряві зіниця рефлекторно розширюється. Відповідно, кількість променів, які потрапляють на сітківку (зокрема, і шкідливих) теж збільшується. Якщо надворі справді звечоріло, це не становить жодної загрози. А якщо око «надурили» неякісними темними лінзами, воно розширюється там, де, навпаки, треба звести світловий потік до мінімуму. Отже, сітківка отримує всі види небезпечних випромінювань по повній програмі. Це все одно, що закапати комусь в очі препарат, який розширить зіниці, і випустити людину гуляти під палючим сонцем. Тому краще взагалі ходити без темних окулярів (тоді зіниця принаймні пропускає до сітківки значно вужчі потоки світла), ніж «убивати» зір дешевою підробкою.

 Тому людина, яка дійсно береже своє здоров’я, ніколи не буде купувати на розкладках окуляри сумнівної якості. Людина має звернутися до спеціаліста й підібрати сонцезахисні окуляри в «Оптиці» чи іншому магазині, який має відповідну ліцензію та сертифікати на продукцію. Там вам гарантують якість товару, а які гарантії можуть бути на точці біля виходу з метро, яка сьогодні є, а завтра її немає?

При виборі сонцезахисних окулярів треба, по–перше, звертати увагу не на їхній дизайн чи кількість стразів на оправі, а на якість оптичної системи. На лінзах є певне маркування — символи, які можуть свідчити про відповідність продукту європейським стандартам, про ступінь захисту очей від ультрафіолетових променів тощо. Наприклад, якщо ми бачимо маркування «UV95%», це означає, що лінзи поглинають 95% небезпечних ультрафіолетових променів, які можуть уразити сітківку. Це міжнародний стандарт для сонцезахисних окулярів загального призначення. А символи «UV400» означають, що лінза не пропускає до ока всі промені з довжиною хвилі менше 400 нанометрів (сюди потрапляють усі ультрафіолетові промені А, В, С). Якщо таких чи аналогічних маркувань не буде, то взагалі незрозуміло, чи лінзи справді захищають від ультрафіолету, чи просто зменшують природну яскравість світла.

По–друге, для захисту очей від сонця важливо, щоб не було бокового засвічування. Бо частина променів, які потрапляють збоку, відбиваються від внутрішньої поверхні окулярів і все одно потрапляють в око. Тому широкі окуляри набагато корисніші від аксесуарів із маленькими лінзами.

По–третє, краще вибирати окуляри із так званим покриттям антивідблиску, яке часто застосовують у відеокамерах, фотоапаратах, правильно затонованих вікнах машин. Адже відблиски, які виникають на поверхні скла внаслідок різної кривизни заломлення і різної відбивної здатності, зменшують чіткість зображення, «ріжуть» очі. Спеціальне напилення покращує якість «картинки» й усуває ці небажані ефекти».


Повернутися
19.07.2018
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...