Коли очі розбігаються…

При виборі справжніх сонцезахисних окулярів треба пам’ятати, що далеко не всі вироби із затемненими лінзами підпадають під цю категорію. Так, сьогодні  дуже популярні вуличні розпродажі дешевих сонцезахисних окулярів. Люди (особливо молодь) нерідко набирають по кілька пар — під різний одяг, сумочки, взуття, щоб не ходити в одному й тому ж. Головний критерій вибору — «наскільки мені личить ця форма» і «щоб недорого». Спеціалісти кажуть, що за такі гроші можна придбати тільки підробку під сонцезахисні окуляри — аксесуар, який замість спеціального напилення з УФ–фільтром покритий шаром звичайної темної фарби. Найгірше, що ця підробна «краса» псує людям зір та збільшує ризик виникнення катаракти, фотокератиту, дегенерації сітківки. Як? А дуже просто!

«Зіниця працює як діафрагма фотоапарата і певною мірою виконує захисну функцію — обмежує той потік світла, який потрапляє на сітківку, — пояснюють лікарі-офтальмологи. — У темряві зіниця рефлекторно розширюється. Відповідно, кількість променів, які потрапляють на сітківку (зокрема, і шкідливих) теж збільшується. Якщо надворі справді звечоріло, це не становить жодної загрози. А якщо око «надурили» неякісними темними лінзами, воно розширюється там, де, навпаки, треба звести світловий потік до мінімуму. Отже, сітківка отримує всі види небезпечних випромінювань по повній програмі. Це все одно, що закапати комусь в очі препарат, який розширить зіниці, і випустити людину гуляти під палючим сонцем. Тому краще взагалі ходити без темних окулярів (тоді зіниця принаймні пропускає до сітківки значно вужчі потоки світла), ніж «убивати» зір дешевою підробкою.

 Тому людина, яка дійсно береже своє здоров’я, ніколи не буде купувати на розкладках окуляри сумнівної якості. Людина має звернутися до спеціаліста й підібрати сонцезахисні окуляри в «Оптиці» чи іншому магазині, який має відповідну ліцензію та сертифікати на продукцію. Там вам гарантують якість товару, а які гарантії можуть бути на точці біля виходу з метро, яка сьогодні є, а завтра її немає?

При виборі сонцезахисних окулярів треба, по–перше, звертати увагу не на їхній дизайн чи кількість стразів на оправі, а на якість оптичної системи. На лінзах є певне маркування — символи, які можуть свідчити про відповідність продукту європейським стандартам, про ступінь захисту очей від ультрафіолетових променів тощо. Наприклад, якщо ми бачимо маркування «UV95%», це означає, що лінзи поглинають 95% небезпечних ультрафіолетових променів, які можуть уразити сітківку. Це міжнародний стандарт для сонцезахисних окулярів загального призначення. А символи «UV400» означають, що лінза не пропускає до ока всі промені з довжиною хвилі менше 400 нанометрів (сюди потрапляють усі ультрафіолетові промені А, В, С). Якщо таких чи аналогічних маркувань не буде, то взагалі незрозуміло, чи лінзи справді захищають від ультрафіолету, чи просто зменшують природну яскравість світла.

По–друге, для захисту очей від сонця важливо, щоб не було бокового засвічування. Бо частина променів, які потрапляють збоку, відбиваються від внутрішньої поверхні окулярів і все одно потрапляють в око. Тому широкі окуляри набагато корисніші від аксесуарів із маленькими лінзами.

По–третє, краще вибирати окуляри із так званим покриттям антивідблиску, яке часто застосовують у відеокамерах, фотоапаратах, правильно затонованих вікнах машин. Адже відблиски, які виникають на поверхні скла внаслідок різної кривизни заломлення і різної відбивної здатності, зменшують чіткість зображення, «ріжуть» очі. Спеціальне напилення покращує якість «картинки» й усуває ці небажані ефекти».


Повернутися
19.07.2018
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.