А борщ уже не «дешевий, як борщ»…

«Борщовий набір знову подорожчав», — почула з екрана телевізора і здивувалася. Як так? У сезон, коли від свіжої зелені на базарі очі розбігаються? Не могла повірити у те, що сказав диктор, і вирішила переконатися особисто.

У прибазарних рядах сільські ґаздині і ґазди свій крам продають значно дешевше, ніж перекупки на ринку. Скажімо, літровий слоїк вишень «з тротуару» можна купити за 10 гривень (торік продавали по 20.), за кілограм шпарагівки просять 20 гривень, а всередині базару — 25. Картопля — 8−9 гривень, маленька, як горішки, по 5. Огірочки на закрутку, як пальчики, на вулиці можна придбати по 15 гривень за кілограм, всередині ринку — 25. Щоправда, на розкладних ятках продають і по 10 гривень, але то, найімо вірніше, парникові.

Помідори «Биче серце» можна купити за 12−18 гривень за кіло. Великий жовтий болгарський перець продають по 30 гривень. Капуста — 8−10 гривень за кілограм.

Хто любить кукурудзу, може вже йти на базар. Правда, багато також не накупите, бо за великий качан просять 15 гривень. Якщо будете брати не менше десяти штук, то «за 120 гривень можете забирати». Попри те, що сезон полуниці минув, на ринку продавали таку велику і гарну, як намальовану, але по 65 гривень. На «десятку» менше просили за черешню. Персики — по 30−35 грн., стільки ж коштують абрикоси.

Попри високі ціни, є радісна новина — пішли гриби! Кілограм білих можна купити за 110 гривень. Уранці, коли приходять перші електрички, білі гриби люди зі сіл віддають гуртом по 80 гривень.

Мало не знепритомніла, коли на ціннику біля моркви побачила ціну — 35 гривень. Правду казала моя сусідка пані Слава: «Теперка моркви до зупки не даю. За ті гроші ліпше вкину ще одне ребро — навар буде ліпший». Але який то борщ без моркви? Купую п’ять морквин за 15 гривень. За три буряки заплатила 5 гривень, за в’язанку кропу — ще п’ять.

Звісно, зі самих овочів і фруктів обіду не приготувати. До борщу треба домашньої сметани. За літр збираної сметани, як і минулого місяця, просять 50 гривень. Якщо захочете приготувати зелений борщик, то треба ще й кілька яєць мати у холодильнику. Господині (а може, перекупки?) тримають ціну — 3 гривні за яйце. На мій здивований вираз обличчя жіночка, підкручена хустинкою, відповіла: «А шо? Кури, як люди. На них тоже діє та погода!».

Якщо у фруктово-овочевому відділі очі розбігаються від розмаїття кольорів, то у м’ясному павільйоні не кожен витримає. На прилавках м’яса — сотні кілограмів. Але все воно має непривабливий вигляд, бо лежить без холодильників. Від задухи і спеки м’ясо не просто обвітрилося, а почорніло. Не кожен наважиться щось таке купити. Хоча продавці переконують, що та свиня ще вчора «квікала». І просять за полядвицю з кісткою (на борщик) 120−130 гривень за кілограм, «підгорля» — 110, сала — 55−60. На 10 гривень дорожчий сирий шпондер.

https://wz.lviv.ua


Повернутися
19.07.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…