А борщ уже не «дешевий, як борщ»…

«Борщовий набір знову подорожчав», — почула з екрана телевізора і здивувалася. Як так? У сезон, коли від свіжої зелені на базарі очі розбігаються? Не могла повірити у те, що сказав диктор, і вирішила переконатися особисто.

У прибазарних рядах сільські ґаздині і ґазди свій крам продають значно дешевше, ніж перекупки на ринку. Скажімо, літровий слоїк вишень «з тротуару» можна купити за 10 гривень (торік продавали по 20.), за кілограм шпарагівки просять 20 гривень, а всередині базару — 25. Картопля — 8−9 гривень, маленька, як горішки, по 5. Огірочки на закрутку, як пальчики, на вулиці можна придбати по 15 гривень за кілограм, всередині ринку — 25. Щоправда, на розкладних ятках продають і по 10 гривень, але то, найімо вірніше, парникові.

Помідори «Биче серце» можна купити за 12−18 гривень за кіло. Великий жовтий болгарський перець продають по 30 гривень. Капуста — 8−10 гривень за кілограм.

Хто любить кукурудзу, може вже йти на базар. Правда, багато також не накупите, бо за великий качан просять 15 гривень. Якщо будете брати не менше десяти штук, то «за 120 гривень можете забирати». Попри те, що сезон полуниці минув, на ринку продавали таку велику і гарну, як намальовану, але по 65 гривень. На «десятку» менше просили за черешню. Персики — по 30−35 грн., стільки ж коштують абрикоси.

Попри високі ціни, є радісна новина — пішли гриби! Кілограм білих можна купити за 110 гривень. Уранці, коли приходять перші електрички, білі гриби люди зі сіл віддають гуртом по 80 гривень.

Мало не знепритомніла, коли на ціннику біля моркви побачила ціну — 35 гривень. Правду казала моя сусідка пані Слава: «Теперка моркви до зупки не даю. За ті гроші ліпше вкину ще одне ребро — навар буде ліпший». Але який то борщ без моркви? Купую п’ять морквин за 15 гривень. За три буряки заплатила 5 гривень, за в’язанку кропу — ще п’ять.

Звісно, зі самих овочів і фруктів обіду не приготувати. До борщу треба домашньої сметани. За літр збираної сметани, як і минулого місяця, просять 50 гривень. Якщо захочете приготувати зелений борщик, то треба ще й кілька яєць мати у холодильнику. Господині (а може, перекупки?) тримають ціну — 3 гривні за яйце. На мій здивований вираз обличчя жіночка, підкручена хустинкою, відповіла: «А шо? Кури, як люди. На них тоже діє та погода!».

Якщо у фруктово-овочевому відділі очі розбігаються від розмаїття кольорів, то у м’ясному павільйоні не кожен витримає. На прилавках м’яса — сотні кілограмів. Але все воно має непривабливий вигляд, бо лежить без холодильників. Від задухи і спеки м’ясо не просто обвітрилося, а почорніло. Не кожен наважиться щось таке купити. Хоча продавці переконують, що та свиня ще вчора «квікала». І просять за полядвицю з кісткою (на борщик) 120−130 гривень за кілограм, «підгорля» — 110, сала — 55−60. На 10 гривень дорожчий сирий шпондер.

https://wz.lviv.ua


Повернутися
19.07.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...