Туалет… за понад півмільйона!

В райцентрі на Тернопіллі встановлять сучасний модульний туалет за 650 тис. грн.

  Вже невдовзі в Чорткові з’явиться громадська вбиральня, аналогів якій в нашій області немає. Коштуватиме туалет рекордних 649 тисяч гривень, втім, він вартуватиме тих грошей.

Насамперед, високою ціна є тому, що модульна громадська вбиральня буде металевою, антивандальною та утепленою. Вона складатиметься з двох кабін, пристосованих для людей з інвалідністю та батьків з дітьми. Кожна кабіна міститиме пісуар, туалет, умивальник, дзеркало, пеленальний столик та електросушку для рук. На дверях будуть встановлені індикатори зайнятості туалету. У надзвичайних випадках відвідувачі зможуть зв’язатися з диспетчером за допомогою тривожної кнопки. Окрім основних комунікацій, до вбиральні підключать інтернет, пише видання «Наші гроші».

Щоправда, скористатися таким туалетом можна буде не безкоштовно. Заплатити за користування можна буде за допомогою купюроприймача.

Договір на поставку готової модульної громадської вбиральні з ТОВ «Проф-Стейт» підписав 11 червня Чортківський комбінат комунальних підприємств. Про це стало відомо з сайту електронних закупівель Prozorro. До слова, закупівлю проводили за переговорною процедурою, оскільки замовник двічі скасовував тендер через відсутність достатньої кількості учасників.

Дві схожі модульні вбиральню вже встановили в Івано-Франківську. Вони обійшлися місту дорожче – у 880 та 965 тис. грн.

http://ternopoliany.te.ua


Повернутися
19.07.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...