Анекдоти

Мій наречений гучно під’їхав до нашого будинку на мотоциклі, і тато від несподіванки розбив пляшку горілки. Після цього про весілля не могло бути й мови…

**

— Це просто неймовірно, чим зараз займаються люди під час роботи, — говорить начальник виробничого відділу. — Сьогодні Новікова відпросилася з роботи в поліклініку, а повернулася з новою зачіскою!

**

 Одеський ресторан. На дивані сидять три подруги. Кожній цікаво дізнатися, що iнша з них подарувала молодятам.

— Беллочко, а що ти подарувала?

— Я подарувала чайний сервiз на 12 персон.

— А ти, Соню?

— Я подарувала сервiз для обіду на 24 персони.

— А ти, Фаєчко, що подарувала?

— А я подарувала чайне ситечко на 48 персон.

 * * *

 Дві жiнки спiлкуються мiж собою:

— Я від злодіїв включаю радіо.

— А я на других дерев’яних дверях залишаю записку: «Юро, все змії розповзлися. Збери їх, я не встигла».

 * * *

 Під час шторму капітан через мегафон звертається до пасажирів:

— Прошу чоловіків зберігати цілковитий спокій! Ніякої паніки! Я наказав посадити в шлюпки жінок і дітей, відвезти їх подалі від судна тільки для того, щоб розповісти вам один пікантний анекдот!

**

Одеський ресторан. На дивані сидять три подруги. Кожній цікаво дізнатися, що iнша з них подарувала молодятам.

— Беллочко, а що ти подарувала?

— Я подарувала чайний сервiз на 12 персон.

— А ти, Соню?

— Я подарувала сервiз для обіду на 24 персони.

— А ти, Фаєчко, що подарувала?

— А я подарувала чайне ситечко на 48 персон.

 * * *

 Дві жiнки спiлкуються мiж собою:

— Я від злодіїв включаю радіо.

— А я на других дерев’яних дверях залишаю записку: «Юро, все змії розповзлися. Збери їх, я не встигла».

 * * *

 Під час шторму капітан через мегафон звертається до пасажирів:

— Прошу чоловіків зберігати цілковитий спокій! Ніякої паніки! Я наказав посадити в шлюпки жінок і дітей, відвезти їх подалі від судна тільки для того, щоб розповісти вам один пікантний анекдот!

**

Катерино Іванівно, я хочу одружитися з вашою донькою.

— Тільки через мій труп.

— Заманливо, але два святкових банкети я не потягну

**

— Як потрапити на Привоз?

— Ще три зупинки.

— Але ж мені сказали вийти тут.

— Ви ж в Одесі. Той, хто порадив, напевно, стояв, а ви сиділи!

 * * *

 До продавця на ринку підходить жінка і просить зважити згорток. Продавець зважує:

— Тут рівно кілограм двісті грамiв. А що там у вас?

— Два кілограми м’яса, які я купила у вас п’ятнадцять хвилин тому.

 * * *

 Власник нового авто прокинувся вночі від звукiв сигналізації. Вибігає на вулицю, а біля під’їзду два амбали стоять:

— О, ключі приніс, братан? Ну давай!

 * * *

 Даїшник гальмує машину за перевищення швидкостi:

— Тут максимальна швидкість 40 км/год., а ви їхали 80 км/год. Куди так поспішаєте?

— Я вiз вам 500 гривень.


Повернутися
24.06.2018
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.