Анекдоти

Мій наречений гучно під’їхав до нашого будинку на мотоциклі, і тато від несподіванки розбив пляшку горілки. Після цього про весілля не могло бути й мови…

**

— Це просто неймовірно, чим зараз займаються люди під час роботи, — говорить начальник виробничого відділу. — Сьогодні Новікова відпросилася з роботи в поліклініку, а повернулася з новою зачіскою!

**

 Одеський ресторан. На дивані сидять три подруги. Кожній цікаво дізнатися, що iнша з них подарувала молодятам.

— Беллочко, а що ти подарувала?

— Я подарувала чайний сервiз на 12 персон.

— А ти, Соню?

— Я подарувала сервiз для обіду на 24 персони.

— А ти, Фаєчко, що подарувала?

— А я подарувала чайне ситечко на 48 персон.

 * * *

 Дві жiнки спiлкуються мiж собою:

— Я від злодіїв включаю радіо.

— А я на других дерев’яних дверях залишаю записку: «Юро, все змії розповзлися. Збери їх, я не встигла».

 * * *

 Під час шторму капітан через мегафон звертається до пасажирів:

— Прошу чоловіків зберігати цілковитий спокій! Ніякої паніки! Я наказав посадити в шлюпки жінок і дітей, відвезти їх подалі від судна тільки для того, щоб розповісти вам один пікантний анекдот!

**

Одеський ресторан. На дивані сидять три подруги. Кожній цікаво дізнатися, що iнша з них подарувала молодятам.

— Беллочко, а що ти подарувала?

— Я подарувала чайний сервiз на 12 персон.

— А ти, Соню?

— Я подарувала сервiз для обіду на 24 персони.

— А ти, Фаєчко, що подарувала?

— А я подарувала чайне ситечко на 48 персон.

 * * *

 Дві жiнки спiлкуються мiж собою:

— Я від злодіїв включаю радіо.

— А я на других дерев’яних дверях залишаю записку: «Юро, все змії розповзлися. Збери їх, я не встигла».

 * * *

 Під час шторму капітан через мегафон звертається до пасажирів:

— Прошу чоловіків зберігати цілковитий спокій! Ніякої паніки! Я наказав посадити в шлюпки жінок і дітей, відвезти їх подалі від судна тільки для того, щоб розповісти вам один пікантний анекдот!

**

Катерино Іванівно, я хочу одружитися з вашою донькою.

— Тільки через мій труп.

— Заманливо, але два святкових банкети я не потягну

**

— Як потрапити на Привоз?

— Ще три зупинки.

— Але ж мені сказали вийти тут.

— Ви ж в Одесі. Той, хто порадив, напевно, стояв, а ви сиділи!

 * * *

 До продавця на ринку підходить жінка і просить зважити згорток. Продавець зважує:

— Тут рівно кілограм двісті грамiв. А що там у вас?

— Два кілограми м’яса, які я купила у вас п’ятнадцять хвилин тому.

 * * *

 Власник нового авто прокинувся вночі від звукiв сигналізації. Вибігає на вулицю, а біля під’їзду два амбали стоять:

— О, ключі приніс, братан? Ну давай!

 * * *

 Даїшник гальмує машину за перевищення швидкостi:

— Тут максимальна швидкість 40 км/год., а ви їхали 80 км/год. Куди так поспішаєте?

— Я вiз вам 500 гривень.


Повернутися
24.06.2018
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...