А город подбає про себе сам!

Одна з найкорисніших властивостей деяких рослин – аромат, що відлякує шкідників і хвороби. Тому важливо знати, що біля чого варто садити.

Чергування посівів капусти й помідорів захищає капусту від хрестоцвітих блішок, листоїдів, попелиці.

Селера на грядках із капустою захищає її від весняної капустяної мухи.

Зрізані гілки чорної бузини, розкладені в кущах смородини та аґрусу, відлякують брунькового кліща і аґрусового п’ядуна.

Хрін, вирощений серед різних овочів, своїми фітонцидами дезорієнтує багатьох шкідників.

Посіви білої гірчиці по периметру городу захищають його від мишей.

Посіви білої гірчиці з горохом підвищують його врожай і відлякують горохову плодожерку.

Базилік люблять пасльонові (томат, перець, баклажани). Він надає приємного аромату і смаку урожаю, при цьому відлякує деяких шкідників.

Календула (нагідки) вбиває ґрунтову нематоду, бореться з кореневими гнилями і кліщами на суниці. Не люблять календулу тля і мухи. Відлякує запахом навіть колорадського жука. Захистити посадку картоплі на 100% від нього не зможе, але вбереже інші пасльонові.

Меліса приваблює запилювачів, тому дружить з будь-якими рослинами, які потребують запилення.

Настурцію любить редиска, всі різновиди капусти. Відлякує різних шкідників. Посаджена під фруктовими деревами, забезпечує шар чудової мульчі.

Петунія захищає бобові рослини.

Полин гіркий терпіти не можуть мурахи, блішки, морквяні мухи. Можна розкладати гілочки між культурами, які потребують захисту.

Чебрець відлякує капустяну совку і земляні блішки.

Часник дружить із полуницею. Вони відлякують шкідників один від одного. Також добре впливає на моркву і салат.

Шавлію не люблять огірки! А от для томатів, капусти або суниці вона друг.

Нагідки і чорнобривці відлякують нематод, отже, їх варто вирощувати поряд із полуницею.

Фітонциди цибулі відлякують морквяну муху.

Помідори менше хворіють, якщо з ними росте цибуля.

http://simya.com.ua


Повернутися
24.06.2018
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...