Екопосуд, який смакує й пахне!

Науковці з Сум знайшли альтернативу пластику

Науковці Сумського національного аграрного університету створили матеріал, який краще за нинішній пластик витримує температуру та вологу, а після використання перетворюється на добриво для рослин.

 Екосировина, зовні схожа на тонку спресовану піну, найкраще підходить для виготовлення посуду.

 На думку доцента Сумського університету, співрозробника екопосуду Дмитра Бидюка, розробка цілком здатна убезпечити планету від забруднення пластиком.

 «Такий посуд дозволить легко втілювати будь-які дизайнерські рішення, використовуючи різноманітні кольори й навіть смаки, — пояснює він. — Якщо додати до складу стаканчика натуральні барвники, наприклад, з моркви, отримуємо помаранчевий стаканчик, а якщо додати цедру з лимона — стаканчик із лимонним ароматом».

 Як повідомляє «Україна молода» із посиланням на «Екотаун», команді науковців із Сум знадобилося трохи більше як півроку, щоб із винайденої субстанції виготовити яскраві екосклянки.

 «Ми шість разів їх переробляли, аби вони отримали звичний вигляд, — розповідає Дмитро Бидюк. — У природному середовищі такі стаканчики вже за 6-9 місяців перегниють і стануть добривом».

 Над виготовленням різноманітної органічної тари молоді науковці працюють уже другий рік. Наприклад, студентка Тетяна Зелена втілює ідею виготовлення з груші їстівних ріжків для морозива.

 «Ми висушуємо сировину, залишаючи всі найкорисніші речовини, — розповідає вона. — Ріжок має оригінальну форму і дуже приємний на смак».


Повернутися
24.06.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...