Екопосуд, який смакує й пахне!

Науковці з Сум знайшли альтернативу пластику

Науковці Сумського національного аграрного університету створили матеріал, який краще за нинішній пластик витримує температуру та вологу, а після використання перетворюється на добриво для рослин.

 Екосировина, зовні схожа на тонку спресовану піну, найкраще підходить для виготовлення посуду.

 На думку доцента Сумського університету, співрозробника екопосуду Дмитра Бидюка, розробка цілком здатна убезпечити планету від забруднення пластиком.

 «Такий посуд дозволить легко втілювати будь-які дизайнерські рішення, використовуючи різноманітні кольори й навіть смаки, — пояснює він. — Якщо додати до складу стаканчика натуральні барвники, наприклад, з моркви, отримуємо помаранчевий стаканчик, а якщо додати цедру з лимона — стаканчик із лимонним ароматом».

 Як повідомляє «Україна молода» із посиланням на «Екотаун», команді науковців із Сум знадобилося трохи більше як півроку, щоб із винайденої субстанції виготовити яскраві екосклянки.

 «Ми шість разів їх переробляли, аби вони отримали звичний вигляд, — розповідає Дмитро Бидюк. — У природному середовищі такі стаканчики вже за 6-9 місяців перегниють і стануть добривом».

 Над виготовленням різноманітної органічної тари молоді науковці працюють уже другий рік. Наприклад, студентка Тетяна Зелена втілює ідею виготовлення з груші їстівних ріжків для морозива.

 «Ми висушуємо сировину, залишаючи всі найкорисніші речовини, — розповідає вона. — Ріжок має оригінальну форму і дуже приємний на смак».


Повернутися
24.06.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.