До Карпат - не лише на краєвиди, а й на чорниці!

Зазвичай ягоди (саме так жителі карпатських сіл називають чорниці) дозрівають наприкінці червня — на початку липня, і збирають їх цілий липень, а цього року в сере дині червня місцеві вже збирали перші врожаї.

Торік природа завинила: через травневі приморозки цвіт чорниці у Карпатах померз, відтак ягід було мало. Цього року природа ніби віддає борг, компенсовує людям торішні збитки. І селяни поспішають на «чорничні плантації».

У пані Оксани пальці фіолетові, про манікюр на найближчий час мусить забути. Зі самого ранку йде на полонину, де чорничні плантації, і кілька годин поспіль, не розгинаючи спини, збирає ягоди. Наразі збирає для власних потреб. «Коли ягоди починають приймати заготівельники, то собі шкодуєш, бо хочеться грошей заробити, — каже жінка. — А де у селі ще заробиш? Хіба на ягодах. Крім того, перші чорниці добрі на варення, бо тверді, „м'ясисті“, ще не встигли набрати „зайвої“ вологи». Вчора за кілька годин 18 літрів зібрала.

Зранку селяни з відрами та наплічниками йдуть по афини. Сезон короткий, усі хочуть заробити, а цим користуються перекупники, які з минулої неділі вже почали приймати ягоди. Торік приймали по 35 гривень, бо ягід було мало. Нині беруть по 30 грн за кг.

Цього літа, на відміну від попередніх, людей у карпатських селах залишилось не так багато — повиїжджали на заробітки. Хто у Польщу на полуниці, хто у Чехію на заводи… Особливо молодь активно їде. Тож по ягоди йдуть хіба старі та діти.

Місцеві збирають чорниці спеціальними саморобними пристроями, так званими чесалками-дергачками, що нагадують великий гребінець. Пані Оксана наразі збирає руками, дергачкою ще не користується, бо, каже, є ще доста зелених ягід, і дергачки їх понищать. Бідкається, що селяни на це не зважають, беруть дергачки і вичісують кущі «під нуль». Як з тим варварством боротися, не знає. «Хіба би голова сільради ще хоча б на тиждень заборонив заготівельникам приймати ягоди, щоб дозріли», — каже жінка. Бо до свідомості людей годі достукатися, коли йдеться про гроші.

https://wz.lviv.ua/article/372999-chornytsi-u-karpatakh-dozrily-z-vyperedzhenniam-hrafika


Повернутися
24.06.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Буддиська притча розповідає про старого монаха, котрий так повчав своїх молодших колег: «Перший раз, коли сарна впала мені в юшку, я вилив усе на землю. Потім я викидав сарну, але їв юшку. Пізніше я їв усе разом – і сарну, і юшку. Нині ж, якщо якась сарна намагається вилізти з юшки, я заштовхую її назад…»

  Буває так, що невдача може бути основою успіху. Майже дев’яносто років тому журналіст Вільям Боліто написав: «Найважливіше в житті полягає не в тому, щоб максимально використовувати свої успіхи. Кожен дурень здатний на це. Насправді важливим є вміння  отримувати користь з наших втрат. Це вимагає розуму; в цьому і полягає різниця між розумною людиною і дурнем…»

 У житті усе несподіване й непередбачуване. То воно тобі підкидає удачу, то розчарування. Головне-не зупинятися, а продовжувати жити. Можливості потрібно не лише використовувати. Їх потрібно відбирати, виривати від життя, повністю вловлювати і не випускати! Коли доля підкидає тобі якийсь шанс, за цю зачіпку потрібно хапатися, що є духу! Для цього і є життя…

Навіть коли здається, що все проти вас, зусилля та наполегливість можуть бути вашими конкурентними перевагами. Ба більше, вони можуть бути тією єдиною перевагою, яка вам справді потрібна. Як казав класик: якщо важко досягти успіху, потрібно докласти більше зусиль.