Чортківчанка, котра зачарувала Америку співом!

  Наша землячка стала «Міс глядацьких симпатій» на конкурсі краси в Чикаго  

«Нашого цвіту», звичайно ж, по всьому світу… Але особливо приємно те, що, де б не закинула їх доля, українці завжди показують, що наша земля направду найбагатша талантами… Нещодавно, наприкінці травня, у Чикаго відбувся конкурс краси «Miss Ukraine in Chicago’2018». У фіналі конкурсу  наша землячка, уродженка Чорткова  Олена Бурак  отримала не лише безліч захоплених відгуків, а йсотні глядацьких голосів та високу відзнаку:  Олена стала «Міс глядацьких симпатій»!     

Пише пісні, грає в театрі і навіть… «барабанить» у рок-гурті!

Талановита дівчина змалечку займалася музикою та писала пісні, а її першим конкурсом краси став «Міс Школи» у рідному Чорткові, де вона здобула свою першу перемогу. Її творча і музична біографія дивує та вражає: у 15-річному віці дівчина написала свою першу пісню  «Зима» та презентувала відеокліп до неї, а її авторська пісня «Україна в серці», написана вже по приїзді в США,  не залишає байдужим нікого і її часто виконують на концертах по всій Україні.  А ще Оленка виступала в Чортківському народному аматорському театрі імені П.Карабіневича, де зіграла чимало головних ролей (вистави “Ніч під Івана Купала”, «Кайдашева сім’я») і навіть була…  барабанщицею у рок-гурті!

«Змалечку мене заворожувала музика. — розповідає дівчина. — З часом я переконалася, що це частина мого життя. Адже, змінювалось що завгодно навколо,а творчість, спів, музика були постійно поруч! У 16 років я уже співала у чортківському ресторані "Над ставом", де пропрацювала півтора роки з найкращими професійними музикантами... Це був колосальний досвід... Я була учасницею багатьох конкурсів та фестивалів, брала участь у проектах «Х-Фактор» та «Шоу номер один». Після 10-го класу навчалася у Львівському музучилищі ім.С.Людкевича за спеціальністю «естрадний вокал».

До США спершу… не хотіла

Проте, провчившись два роки, дізналася від батьків, що вони виграли «Зелену Карту» і ми летимо до США… Чесно кажучи, спершу для мене це був шок і хоча хотілося помандрувати та побачити світ, я не могла уявити, як буду жити без улюбленої Батьківщини і без улюбленої справи… Проте Україна назавжди в моєму серці, а улюбленої справи —  співу  — я не покидаю й тут. Чотири роки тому, тільки приїхавши до Америки і ледь-ледь освоївшись, я взяла участь у конкурсі “Таланти української діаспори’2014” і, заспівавши там свою пісню "Україна в серці", зайняла друге місце! Це була для мене велика перемога, насамперед над собою! А наступного дня після конкурсу до мене зателефонував керівник одного з найкращих гуртів української діаспори  “Гармонія”, котрий був у журі конкурсу, і запропонував співпрацю… Так я і співаю у цьому гурті… Окрім того, працюю з дітками в дитячому садочку, і хоча наразі на навчання за роботою немає часу, все ж з часом обв’язково планую здобувати освіту в США.

Оленчин спів Америку підкорив!

Фінансово в Америці куди легше «втриматися на плаву», ніж в Україні, тому й більше можливостей реалізуватися та втілити свої мрії в життя. А ще мені подобається, що люди в Америці дуже прості та відкриті, абсолютно незакомплексовані і щирі… Зовнішності тут не надають такого великого значення, як у нас. До слова, про зовнішність))). Коли моя знайома,з якою я свого часу працювала у магазині (це була моя перша робота в Америці) сказала, що організовує конкурс краси і планує запросити на нього й мене, я спершу скептично до цього поставилася і не планувала брати участі у шоу. Проте згодом, почувши, що там буде і творчий конкурс, таки наважилася… Фотосесії, відеокліпи, концерти та дефіле — це був незабутній новий досвід!.. У журі нашого конкурсу були як американські «селебрітіз», так і українські «зірки» —  співачка Міка Ньютон з своїм чоловіком, відома виконавиця Катя Веласкес, ведучим був співак Василь Боднарчук. Скажу чесно — я не сподівалася на жоден титул, усім казала що прийшла просто  поспівати… (Сміється, — авт.) Звичайно, я заспівала, і ще доволі несподівано для себе стала переможницею в онлайн-голосуванні і отримала титул "Міс глядацькі симпатії".  Це було дуже приємно та надихаюче!..   І хоча я уже освоїлася в Америці та живу тут цікавим і насиченим життям, все ж, сумую за Батьківщиною і  з нетерпінням чекаю кожної нагоди завітати додому…  


Повернутися
24.06.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...