Анекдоти

Чудова погода зараз! Не пітнієш, шкiра не згорить. Єдиний мінус — босоніжки на теплу шкарпетку не лізуть.

**

Син запитує:

— Мамо, у тата є батьки?

— Звичайно, є. Бабуся Валя і дідусь Вітя.

І тут генiальне запитання:

— А навiщо вони нам його віддали?

 * * *

 — Вово, а ти який добрий вчинок сьогодні зробив?

— Я прогулював свого пітбуля і побачив, як дядько біжить за «маршруткою». Тодi я спустив Рекса з повідка, і дядько наздо­гнав «маршрутку».

 * * *

 Нещодавно перебирала речi й знайшла характеристику чоловіка з дитячого садка: «Добре їсть, спить, гуляє». Минуло 30 років — нічого не змінилося.

 * * *

 У селі побудували вежу стільникового зв’язку. Через місяць населення подало скаргу, що, мовляв, головні болі, погіршення самопочуття тощо.

Відповідь директора була простою:

— Це все дурницi. Ви тільки подумайте, що буде, коли ми її ввiмкнемо.

**

Стара панi, обходячи священнослужителя, виходить iз церкви, пiдбадьорюючи себе словами:

— Тепер я можу бігти.

— Невже до цієї служби ви були паралізовані і вам так вона допомогла? — зацiкавився пiп.

— Та ні, просто ви так довго читали свої молитви, що я можу не встигнути на свій автобус.

 * * *

 — Іване, що ти робиш?

— Готую їжу.

— А що готуєш?

— Коли почав, начебто був суп.

 * * *

 Маленький хлопчик присутнiй на суді, де його батьки розлучаються. Суддя запитує:

— Скажи, з ким хочеш жити — з татом чи мамою?

— Залежить від того, кому дiстанеться комп’ютер.

**

У ресторані одного відвідувача обслуговує дуже гарненька офіціантка. Пообідавши, він просить принести рахунок, платить і каже:

— Але ж існують такі три слова, які вам було б дуже приємно почути, чи не так?

— Правда!

— А хочете, я вгадаю, що це за слова?

— Ну спробуйте!

— Я вас кохаю!

— Ні, «Здачі не треба».

 * * *

 Зустрiчаються два підприємці.

— Як справи, як бізнес?

— Що тобi сказати? Не так добре, як мені хочеться, але й не так уже й погано, як хотілося б тобі.

 * * *

 — Любий, я купила кілограм м’яса. Тобi пельменi за яким рецептом приготувати: за маминим, як у нашiй кулінарії чи як у магазині?

— А в чому різниця?

— Якщо готувати за маминим рецептом — вийде півтора кілограма пельменів, за рецептом кулінарії — 20 кілограмів, а якщо як у магазинi, то цього кусня м’яса на все життя вистачить.


Повернутися
27.05.2018
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…