Анекдоти

Чудова погода зараз! Не пітнієш, шкiра не згорить. Єдиний мінус — босоніжки на теплу шкарпетку не лізуть.

**

Син запитує:

— Мамо, у тата є батьки?

— Звичайно, є. Бабуся Валя і дідусь Вітя.

І тут генiальне запитання:

— А навiщо вони нам його віддали?

 * * *

 — Вово, а ти який добрий вчинок сьогодні зробив?

— Я прогулював свого пітбуля і побачив, як дядько біжить за «маршруткою». Тодi я спустив Рекса з повідка, і дядько наздо­гнав «маршрутку».

 * * *

 Нещодавно перебирала речi й знайшла характеристику чоловіка з дитячого садка: «Добре їсть, спить, гуляє». Минуло 30 років — нічого не змінилося.

 * * *

 У селі побудували вежу стільникового зв’язку. Через місяць населення подало скаргу, що, мовляв, головні болі, погіршення самопочуття тощо.

Відповідь директора була простою:

— Це все дурницi. Ви тільки подумайте, що буде, коли ми її ввiмкнемо.

**

Стара панi, обходячи священнослужителя, виходить iз церкви, пiдбадьорюючи себе словами:

— Тепер я можу бігти.

— Невже до цієї служби ви були паралізовані і вам так вона допомогла? — зацiкавився пiп.

— Та ні, просто ви так довго читали свої молитви, що я можу не встигнути на свій автобус.

 * * *

 — Іване, що ти робиш?

— Готую їжу.

— А що готуєш?

— Коли почав, начебто був суп.

 * * *

 Маленький хлопчик присутнiй на суді, де його батьки розлучаються. Суддя запитує:

— Скажи, з ким хочеш жити — з татом чи мамою?

— Залежить від того, кому дiстанеться комп’ютер.

**

У ресторані одного відвідувача обслуговує дуже гарненька офіціантка. Пообідавши, він просить принести рахунок, платить і каже:

— Але ж існують такі три слова, які вам було б дуже приємно почути, чи не так?

— Правда!

— А хочете, я вгадаю, що це за слова?

— Ну спробуйте!

— Я вас кохаю!

— Ні, «Здачі не треба».

 * * *

 Зустрiчаються два підприємці.

— Як справи, як бізнес?

— Що тобi сказати? Не так добре, як мені хочеться, але й не так уже й погано, як хотілося б тобі.

 * * *

 — Любий, я купила кілограм м’яса. Тобi пельменi за яким рецептом приготувати: за маминим, як у нашiй кулінарії чи як у магазині?

— А в чому різниця?

— Якщо готувати за маминим рецептом — вийде півтора кілограма пельменів, за рецептом кулінарії — 20 кілограмів, а якщо як у магазинi, то цього кусня м’яса на все життя вистачить.


Повернутися
27.05.2018
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Буддиська притча розповідає про старого монаха, котрий так повчав своїх молодших колег: «Перший раз, коли сарна впала мені в юшку, я вилив усе на землю. Потім я викидав сарну, але їв юшку. Пізніше я їв усе разом – і сарну, і юшку. Нині ж, якщо якась сарна намагається вилізти з юшки, я заштовхую її назад…»

  Буває так, що невдача може бути основою успіху. Майже дев’яносто років тому журналіст Вільям Боліто написав: «Найважливіше в житті полягає не в тому, щоб максимально використовувати свої успіхи. Кожен дурень здатний на це. Насправді важливим є вміння  отримувати користь з наших втрат. Це вимагає розуму; в цьому і полягає різниця між розумною людиною і дурнем…»

 У житті усе несподіване й непередбачуване. То воно тобі підкидає удачу, то розчарування. Головне-не зупинятися, а продовжувати жити. Можливості потрібно не лише використовувати. Їх потрібно відбирати, виривати від життя, повністю вловлювати і не випускати! Коли доля підкидає тобі якийсь шанс, за цю зачіпку потрібно хапатися, що є духу! Для цього і є життя…

Навіть коли здається, що все проти вас, зусилля та наполегливість можуть бути вашими конкурентними перевагами. Ба більше, вони можуть бути тією єдиною перевагою, яка вам справді потрібна. Як казав класик: якщо важко досягти успіху, потрібно докласти більше зусиль.