Анекдоти

Чудова погода зараз! Не пітнієш, шкiра не згорить. Єдиний мінус — босоніжки на теплу шкарпетку не лізуть.

**

Син запитує:

— Мамо, у тата є батьки?

— Звичайно, є. Бабуся Валя і дідусь Вітя.

І тут генiальне запитання:

— А навiщо вони нам його віддали?

 * * *

 — Вово, а ти який добрий вчинок сьогодні зробив?

— Я прогулював свого пітбуля і побачив, як дядько біжить за «маршруткою». Тодi я спустив Рекса з повідка, і дядько наздо­гнав «маршрутку».

 * * *

 Нещодавно перебирала речi й знайшла характеристику чоловіка з дитячого садка: «Добре їсть, спить, гуляє». Минуло 30 років — нічого не змінилося.

 * * *

 У селі побудували вежу стільникового зв’язку. Через місяць населення подало скаргу, що, мовляв, головні болі, погіршення самопочуття тощо.

Відповідь директора була простою:

— Це все дурницi. Ви тільки подумайте, що буде, коли ми її ввiмкнемо.

**

Стара панi, обходячи священнослужителя, виходить iз церкви, пiдбадьорюючи себе словами:

— Тепер я можу бігти.

— Невже до цієї служби ви були паралізовані і вам так вона допомогла? — зацiкавився пiп.

— Та ні, просто ви так довго читали свої молитви, що я можу не встигнути на свій автобус.

 * * *

 — Іване, що ти робиш?

— Готую їжу.

— А що готуєш?

— Коли почав, начебто був суп.

 * * *

 Маленький хлопчик присутнiй на суді, де його батьки розлучаються. Суддя запитує:

— Скажи, з ким хочеш жити — з татом чи мамою?

— Залежить від того, кому дiстанеться комп’ютер.

**

У ресторані одного відвідувача обслуговує дуже гарненька офіціантка. Пообідавши, він просить принести рахунок, платить і каже:

— Але ж існують такі три слова, які вам було б дуже приємно почути, чи не так?

— Правда!

— А хочете, я вгадаю, що це за слова?

— Ну спробуйте!

— Я вас кохаю!

— Ні, «Здачі не треба».

 * * *

 Зустрiчаються два підприємці.

— Як справи, як бізнес?

— Що тобi сказати? Не так добре, як мені хочеться, але й не так уже й погано, як хотілося б тобі.

 * * *

 — Любий, я купила кілограм м’яса. Тобi пельменi за яким рецептом приготувати: за маминим, як у нашiй кулінарії чи як у магазині?

— А в чому різниця?

— Якщо готувати за маминим рецептом — вийде півтора кілограма пельменів, за рецептом кулінарії — 20 кілограмів, а якщо як у магазинi, то цього кусня м’яса на все життя вистачить.


Повернутися
27.05.2018
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.