Чай… як добриво!

Чай “подобається” не тільки вазонам, а й огіркам, томатам і гладіолусам. Тільки виливати заварку із чашки на ґрунт не варто!

Кажуть, що заварка корисна для квітів. Тож дуже часто (особливо в офісах) залишки чаю виливають просто з чашки у вазон. Але це не завжди дає добрий результат: з’являється пліснява та мошка. Як же правильно використовувати заварку?

Квітникарі вважають, що цілком достатньо додавати одну склянку висушеної використаної заварки на відро землі. Це аерує ґрунт і служить слабким добривом.

З метою підживлення радять використовувати так званий «третяк», тобто, двічі чай заварюють і випивають, а третю заварку використовують для підживлення квітів.

Застосовують чай і при садінні кімнатних квітів. Для цього на дно горщика укладають дренаж, на нього – шар використаної заварки, потім – землю. Поки рослина розпустить коріння до чайного шару, заварка перегниє і стане корисним компостом.

Особливо корисний чай для папоротей: вони дуже страждають від великої кількості карбонатних солей у поливній воді, а чай м’яко розкислює ґрунт і допомагає рослинам впоратися з проблемою.

Чайні відходи можна використовувати і як мульчу в горщиках, тільки в сухому вигляді, а не прямо із заварника. Сира мульча може покритися пліснявою і привабити мошку.

Відходи чаю добре розпушують компостну купу, причому прискорюють компостування. Це добра властивість, адже якісний компост виходить тільки через два роки.

На внесення сухої заварки в лунки при садінні добре реагують огірки та томати.

Квітникарі розповідають, що мульча з чаю сприяє швидкому розмноженню цінних сортів гладіолусів з великими квітками, які дають мало «діток». Щоправда гущі і заварки потрібно багато: мульчувати грядку треба з осені шаром до 10 см.

http://simya.com.ua


Повернутися
27.05.2018
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...