Чай… як добриво!

Чай “подобається” не тільки вазонам, а й огіркам, томатам і гладіолусам. Тільки виливати заварку із чашки на ґрунт не варто!

Кажуть, що заварка корисна для квітів. Тож дуже часто (особливо в офісах) залишки чаю виливають просто з чашки у вазон. Але це не завжди дає добрий результат: з’являється пліснява та мошка. Як же правильно використовувати заварку?

Квітникарі вважають, що цілком достатньо додавати одну склянку висушеної використаної заварки на відро землі. Це аерує ґрунт і служить слабким добривом.

З метою підживлення радять використовувати так званий «третяк», тобто, двічі чай заварюють і випивають, а третю заварку використовують для підживлення квітів.

Застосовують чай і при садінні кімнатних квітів. Для цього на дно горщика укладають дренаж, на нього – шар використаної заварки, потім – землю. Поки рослина розпустить коріння до чайного шару, заварка перегниє і стане корисним компостом.

Особливо корисний чай для папоротей: вони дуже страждають від великої кількості карбонатних солей у поливній воді, а чай м’яко розкислює ґрунт і допомагає рослинам впоратися з проблемою.

Чайні відходи можна використовувати і як мульчу в горщиках, тільки в сухому вигляді, а не прямо із заварника. Сира мульча може покритися пліснявою і привабити мошку.

Відходи чаю добре розпушують компостну купу, причому прискорюють компостування. Це добра властивість, адже якісний компост виходить тільки через два роки.

На внесення сухої заварки в лунки при садінні добре реагують огірки та томати.

Квітникарі розповідають, що мульча з чаю сприяє швидкому розмноженню цінних сортів гладіолусів з великими квітками, які дають мало «діток». Щоправда гущі і заварки потрібно багато: мульчувати грядку треба з осені шаром до 10 см.

http://simya.com.ua


Повернутися
27.05.2018
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.