Чай… як добриво!

Чай “подобається” не тільки вазонам, а й огіркам, томатам і гладіолусам. Тільки виливати заварку із чашки на ґрунт не варто!

Кажуть, що заварка корисна для квітів. Тож дуже часто (особливо в офісах) залишки чаю виливають просто з чашки у вазон. Але це не завжди дає добрий результат: з’являється пліснява та мошка. Як же правильно використовувати заварку?

Квітникарі вважають, що цілком достатньо додавати одну склянку висушеної використаної заварки на відро землі. Це аерує ґрунт і служить слабким добривом.

З метою підживлення радять використовувати так званий «третяк», тобто, двічі чай заварюють і випивають, а третю заварку використовують для підживлення квітів.

Застосовують чай і при садінні кімнатних квітів. Для цього на дно горщика укладають дренаж, на нього – шар використаної заварки, потім – землю. Поки рослина розпустить коріння до чайного шару, заварка перегниє і стане корисним компостом.

Особливо корисний чай для папоротей: вони дуже страждають від великої кількості карбонатних солей у поливній воді, а чай м’яко розкислює ґрунт і допомагає рослинам впоратися з проблемою.

Чайні відходи можна використовувати і як мульчу в горщиках, тільки в сухому вигляді, а не прямо із заварника. Сира мульча може покритися пліснявою і привабити мошку.

Відходи чаю добре розпушують компостну купу, причому прискорюють компостування. Це добра властивість, адже якісний компост виходить тільки через два роки.

На внесення сухої заварки в лунки при садінні добре реагують огірки та томати.

Квітникарі розповідають, що мульча з чаю сприяє швидкому розмноженню цінних сортів гладіолусів з великими квітками, які дають мало «діток». Щоправда гущі і заварки потрібно багато: мульчувати грядку треба з осені шаром до 10 см.

http://simya.com.ua


Повернутися
27.05.2018
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…