Квіти на городі - не для краси

Кожен господар хоче якомога менше гнути спину на городі. У такому разі йому на поміч прийдуть… квіти.

НАГІДКИ (календула) допомагають боротися з багатьма шкідниками. Вбивають ґрунтову нематоду, борються з кореневими гнилями і кліщами на полуниці. Не люблять їх тля і колорадський жук.

НАСТУРЦІЮ любить редиска, всі види капусти, баштанні. Відлякує різних шкідників. Посаджена під фруктовими деревами, забезпечує шар чудової мульчі.

ПЕТУНІЯ добре взаємодіє і захищає бобові рослини.

ЧОРНОБРИВЦІ мають ті ж властивості, що й нагідки.

ЧЕБРЕЦЬ відлякує капустяну совку і земляні блішки. Садити між культурами треба в невеликих кількостях.

ШАВЛІЮ не люблять огірки, а томати, капуста і полуниця – обожнюють.

БАЗИЛІК люблять пасльонові культури (помідори, перець, баклажани). Він надає приємного аромату і смаку врожаю, при цьому відлякуючи деяких шкідників.

http://simya.com.ua/


Повернутися
27.05.2018
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.