Українські аграрії завершують посів ранніх ярих зернових культур

Традиційною гречкою на середину травня засіяли майже половину запланованих площ.  

Українські аграрії майже завершили посів ранніх ярих зернових культур. За даними Мін­агрополітики ці польові роботи вже проведено на площі понад 2,2 мільйона гектарів, що перевищує 93 відсотки від прогнозованої площі.

 У розрізі культур на кінець минулого тижня вже було посіяно:

 — пшениці — 163 тисячі гектарів (93% від прогнозу);

— ячменю — 1,5 мільйона гектарів (92%);

— вівса — 185 тисяч гектарів (91%);

— гороху — 412 тисяч гектарів (97%).

 Загалом, ярі зернові та зернобобові культури разом із кукурудзою при прогнозі 7,4 мільйона гектарів висіяні на площі 6,2 мільйона гектарів.

 У тому числі:

 — кукурудзи на зерно — 3,8 мільйона (83% від прогнозу);

— гречки — 38 тисяч (25%);

— проса — 20 тисяч гектарів (36%).

 Також завершується посів цукрових буряків: на 11 травня було засіяно 275 тисяч гектарів, що становить 92 відсотки.

 Соняшник посіяний на площі 4,9 мільйона гектарів (88 відсотків), соя — на площі 1,2 мільйона гектарів (61 відсоток).

 Нагадаємо, що озимі культури на зерно під урожай 2018 року посіяні на площі 7,3 мільйона гектарів, в тому числі: пшениці — 6,3 мільйона, ячменю — 0,8 мільйона, жита 149,4 тисячі, а озимого ріпаку на зерно — один мільйон гектарів.

http://umoloda.kiev.ua


Повернутися
27.05.2018
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.