Заїдайте стрес бананом, «годуйте» мозок помідором!

Сонливий стан і депресивний настрій — погані супутники у будь–яку пору року, а весною — й поготів. Лікарі–дієтологи знають спосіб, як зарадити душевній нестабільності: необхідно урізноманітнити раціон продуктами, які містять вітаміни Е, С, бета–каротин і мікроелемент селен. Саме вони зміцнюють організм у боротьбі зі стресом.

Найкращі природні джерела селену — пророслі пшениця і овес, гриби (приготовлені без оцту), горіхи (грецькі і кеш’ю), спаржа, кабачки, патисони, селера.

Із «антистресовою» функцією чудово справляються банани, помідори, грейпфрути і зелені яблука. У бананах, скажімо, міститься алкалоїд хармін, основою якого є мескалін — так звана «мікстура щастя». Тож перекусити бананом, коли ви схвильовані, — розумне рішення.

Деякі продукти містять фітогормони — речовини, які за своїм складом і дією схожі на гормони людського організму. «Гормони щастя» — ендорфіни — є в шоколаді і вівсі. Отож традиція англійців починати день з вівсянки варта наслідування.

Калій і кальцій ефективно стимулюють розумову діяльність. Тож у особливо напружений день з’їжте під час сніданку кілька шматочків сиру і помідор (у томатах багато калію), а на роботу прихопіть коробочку м’якого сиру з курагою і чорносливом.

Активність мозку стимулюють і спеції. Імбир та кмин активізують увагу, чорний перець, паприка і куркума покращують мозковий кровообіг, запобігають спазмам судин.

Риба, на думку дієтологів, задовольняє потребу організму в білках, а також багата вітамінами (Е, групи В) і важливими мікроелементами — цинком (він допомагає виробленню чоловічого статевого гормону тестостерону), фосфором (бере участь в обмінних процесах мозку). Окрім того, морська риба — джерело поліненасичених жирних кислот омега–3. Дієтологи називають ці речовини натуральними антиоксидантами, які запобігають процесам окислення в організмі.  


Повернутися
27.05.2018
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.