Зелене і смачне!

Здійснилося: весна прийшла! А ми, крім гарної погоди і відповідного настрою, хотіли ще і чогось по-весняному смачного.

Хотіли — маємо: хто сіяв — на повну смакує надзвичайно корисною черемшою, хто не сіяв — може купити і не відставати в цьому (викорінювати дику не годиться — у нас же є і будуть діти-внуки-правнуки, що ми їм залишимо?), на галявинах не за своїм основним місцем дислокації гудуть бджоли над зеленими гострячками щавлю (і що бджоли у щавлі знаходять? Там же нема меду), молода кропива вкривається ще зовсім некусючим пушком, листочки кульбаби, червоних буряків, маленькі стебла цибулі, часнику...

А в кого теплиці — той узагалі зелений король: уже багато чого тягнеться хоч крізь плівку, та все ж до сонця.

Головне — нарешті можна сказати «Ні!» різноманітним авітамінозам та перепадам настрою, бо перша весняна зелень володіє просто казковими властивостями і діє при цьому як ліки.

Тому — мінімум теплової обробки і максимум свіжого і зеленого, і буде нам весна.

Зелені чи салатові салати

А ще краще — барвисті, щоб було стільки кольорів, як навесні. Весняні салати — прості й невигадливі. Забудьте про складні нашарування інгредієнтів, про їх варіння, маринування і по­дрібнення, то — на зиму.

 Навесні треба набрати всього, що є, зеленого (салат, петрушка, цибуля, черемша, пекінська капуста, свіжі огірки, зелень селери тощо), порвати його краще руками, що не рветься — порізати, додати кольорів (редиска, морква, журавлина, варені яйця, цитрусові тощо), зміксувати ці продукти на власний смак і заправити.

 За смаком — бо нескладно здогадатися, що з чим може «збігтися», зрештою, можна й експериментувати, бо коли це робити, як не навесні?

 Заправка має бути обов’язково, бо зелень, як і всі вітаміни, найкраще засвоюється з жирами.

 Це — лимонний сік, соєвий соус, яблучний, бальзамічний оцет. Не варто боятися духмяної олії (будь-якої, але небагато), натурального йогурту, сметани, насіння, горішків.

 Зеленіший за всі зелені

 Приготуйте такий салат, щоб аж в очах зеленіло, зелений — колір життя. Знадобиться качанчик молодої або пекінської капусти, кілька стебел селери, два-три огірки, різноманітна зелень, і побільше: петрушка, кріп, цибуля тощо, натуральний йогурт, гірчиця, сіль.

 Капусту січемо, селеру ріжемо на шматочки, огірки — соломкою. Додаємо сюди пучок подрібненої зелені й заправляємо йогуртом, змішаним із гірчицею.

 Можна додати зеленого горошку або зелене яблуко, порізане кубиками, насипати горішків або сухариків. Але не забувати, що зелені має бути багато!

Веселий борщ

Можна його називати «Зелений борщ», але «веселий» звучить краще і дуже подобається малюкам. На вигляд він і справді веселенький: кольори щавлю, шпинату і моркви створюють враження галявини, на якій сонно клубочаться курчатка. Словом, те, що треба навесні!

 Інгредієнти: 5 картоплин, морквина, цибулина, 4 яйця, 400 г курятини, стручок болгарського перцю, по пучку свіжого щавлю і шпинату, інша зелень (не шкодуйте), сметана для заправки і спеції.

 Варимо курячий бульйон: курятину (кому з якою пощастить, може, хтось, гостюючи на свята в рідних, привезе домашню — свято триватиме на повну!) помити, порізати і вкинути в окріп. Як закипить — зняти піну і зварити до готовності.

 Окремо варимо яйця. Нарізаємо почищену картоплю кубиками і також додаємо в бульйон, солимо за смаком.

 Потім вирішуємо — робити засмажку чи порізати цибулю і моркву дрібними кубиками і додати до бульйону без смаження. І в тому, і в тому є свої «плюси».

 Із засмажкою борщ буде ситнішим і по-своєму смачнішим, а з привареними овочами — легшим і запашнішим. Отож додаємо моркву-цибулю в обраному варіанті й варимо борщ ще 5 хвилин.

 Щавель і шпинат перебираємо, миємо, сушимо, подрібнюємо і вкидаємо до борщу, відразу — і перець, порізаний соломкою, та спеції.

 Варити більше 5 хвилин не треба, щоб зберегти цінність зелені максимально. Подаємо з половинками вареного яйця, міксом зелені (цибуля, кріп, петрушка) і сметаною. Веселенько, погодьтеся.

 І дуже смачно!

Смарагдові котлети

От про що не потрібно довго говорити, так це про них. Як тільки скажеш, що готуватимеш зелені котлети, домашні насторожаться і запитають із підозрою: «Дієтичні?». Що казати — багатьох лякає слово «дієта».

 Але зелені котлети — це щось особливе! Їх треба готувати більше, ніж плануєш на початку, бо їх розбирають на дегустацію ще в процесі приготування, а потім тарілка — напівпорожня.

 Інгредієнти: два пучки шпинату, 3 картоплини, 2 яйця, інша зелень (по пучку цибулі, петрушки), по 2 столові ложки борошна і панірувальних сухарів, спеції, олія для смаження.

 З картоплі готуємо пюре (зварити і потовкти) і змішуємо з пропущеним крізь м’ясорубку (перемеленим в інший спосіб) шпинатом, додаємо іншу подрібнену зелень, сухарі, солимо-перчимо, робимо котлетки, обвалюємо їх у борошні.

 Занурюємо в мисочку зі збитими яйцями й обсмажуємо до приємного рум’яного кольору. Ті, що залишилися після дегустації, можна притрусити потертим сиром, буде ще смачніше!

 Зелене масло і зелений сир

 Що масло, що сир, забарвлені в зелене, — чудові корисні та мегасмачні намазки на хліб, млинці, хлібці й усе, що намазується, навіть морква, селера чи м’ясо.

 

Отож зелене масло. Потрібно: пачка вершкового масла, столова ложка оливкової олії і зелень. Зелень також означає все, що маєте: кріп, шпинат, петрушка, чебрець, базилік, зелений часник чи цибуля, чим більше зелені — тим краще.

 Масло розм’якшити при кімнатній температурі, збити в блендері із зеленню, оливковою олією, сіллю і перцем і намащувати все, що вибрали.

 Зелений сир готується аналогічно, лише масло замінюється на м’який сир. Не менш смачно, на свого «адресата». Ваша трапеза буде королівською!

 Додайте зелені на свій стіл!

http://umoloda.kiev.ua


Повернутися
27.05.2018
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Буддиська притча розповідає про старого монаха, котрий так повчав своїх молодших колег: «Перший раз, коли сарна впала мені в юшку, я вилив усе на землю. Потім я викидав сарну, але їв юшку. Пізніше я їв усе разом – і сарну, і юшку. Нині ж, якщо якась сарна намагається вилізти з юшки, я заштовхую її назад…»

  Буває так, що невдача може бути основою успіху. Майже дев’яносто років тому журналіст Вільям Боліто написав: «Найважливіше в житті полягає не в тому, щоб максимально використовувати свої успіхи. Кожен дурень здатний на це. Насправді важливим є вміння  отримувати користь з наших втрат. Це вимагає розуму; в цьому і полягає різниця між розумною людиною і дурнем…»

 У житті усе несподіване й непередбачуване. То воно тобі підкидає удачу, то розчарування. Головне-не зупинятися, а продовжувати жити. Можливості потрібно не лише використовувати. Їх потрібно відбирати, виривати від життя, повністю вловлювати і не випускати! Коли доля підкидає тобі якийсь шанс, за цю зачіпку потрібно хапатися, що є духу! Для цього і є життя…

Навіть коли здається, що все проти вас, зусилля та наполегливість можуть бути вашими конкурентними перевагами. Ба більше, вони можуть бути тією єдиною перевагою, яка вам справді потрібна. Як казав класик: якщо важко досягти успіху, потрібно докласти більше зусиль.