У Тернополі презентували Мистецький кластер

15 травня у Фундації «Справа Патріарха Йосифа» відбулась презентація Мистецького кластера Тернополя.

Його метою, як зазначив під час презентації ініціатор створення кластеру, заступник міського голови Тернополя Леонід Бицюра, є «об'єднання, координація, супровід та реалізація мистецьких проектів, їх інформаційне поширення та популяризація, а також об'єднання всіх мистецьких закладів, творчих спілок, об'єднань, громадських організацій, для досягнення спільної мети художньо-естетичного, національно-патріотичного виховання дітей, молоді та громади міста».

Опісля презентації відбулось підписання Меморандуму про співпрацю установ галузей культури, освіти, соціального захисту, мистецьких організацій, спілок міста й області.

До Мистецького кластеру Тернополя вже увійшли Тернопільська дитяча художня школа ім. Бойчука, управління культури і мистецтва Тернопільської міської ради, управління освіти і науки Тернопільської міської ради, Тернопільський обласний навчально-реабілітаційнй центр, Галицький коледж ім. В. Чорновола, Тернопільська дитяча музична школа №2, музичне училище училище ім. С. Крушельницької, Тернопільська міська централізована бібліотечна система, Центр творчості дітей та юнацтва, Тернопільська обласна експериментальна комплексна школа мистецтв ім. І. Ґерети, інститут мистецтв Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка, Тернопільський центр дозвілля та молодіжних ініціатив ім. О. Довженка, креативна студія «ІРИска», Тернопільська кінокомісія, мистецьке об`єднання «Коза», платформа альтернативної освіти «Коло», соціальна ініціатива «Єднання поколінь», Тернопільський IT-кластер, Палац культури «Березіль».

Долучитись до Мистецького кластеру Тернополя можуть всі бажаючі мистецькі організації та митці.

Деталі на сторінці Мистецький кластер Тернополя https://www.facebook.com


Повернутися
27.05.2018
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...