Бідний… голова!

Найбіднішим головою ОДА є голова Тернопільської облдержадміністрації Степан Барна. Дохід Барни – понад 47 тисяч гривень, з яких майже 45 тисяч – зарплата (близько 4 тисячі гривень на місяць). Заробив він ці кошти, будучи спочатку на посаді заступника директора ТОВ “Протекшн груп”, що займалося захистом інформації, а потім – депутата Верховної Ради. Решта доходу – це були дивіденди, проценти. Окрім цього, голова Тернопільської ОДА мав 52,5 тисячі гривень на рахунках у банках. Причому, з них 50 тисяч (більше за весь річний дохід) поклав торік у банк. Звідки вони взялися – хтозна, бо у декларації про це не повідомляється.У дружини тернопільського Степана Барни – дохід 36 тисяч гривень, з яких 28,5 тисячі – зарплата, решта – дивіденди, проценти. Також вона мала 57,5 тисячі у банках.

Найбагатшим головою облдержадміністрації виявився очільник Чернігівщини Валерій Куліч. Він задекларував понад 28 мільйонів гривень, зароблених торік.

Такі висновки випливають з аналізу декларацій про доходи і витрати голів ОДА за 2014 рік, пише «Молодий буковинець».

 

Повернутися
14.05.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...