«Кулібін» із Бучаччини власноруч… склав трактора

Пана Олега із села Звенигород Бучацького району односельці жартома називають місцевим Кулібіним.  Коли він вперше виїхав з двору своїм   трактором, якого… склав сам, сусіди навіть вибігали на дорогу дивитися.

– Олеже, навіть не мучшся, він не поїде,  «заспокоював» мене сусід, бачачи, як я натхненно трактора складаю, – розповідає чоловік. – Я ж нікого не слухав, добре знав, що роблю, 17 років праці трактористом-механізатором не минули даремно.  Якось мій  покійний дядько Юзеф пожартував зі мною, що зробить трактор власноруч. Я сприйняв  це всерйоз і таки трактор зробив, а він  і не думав братися»,  –  розповідає пан Олег. — Як побудований трактор я знав досконало. Раніше було легше усякий металолом без проблем можна  було знайти на смітниках, тож по деталях і клепав свій тракторець.  З одного гвинтика все починав. Дещо носив на бригаду, хлопці допомагали зварювати. Коли саморобний тракторець запрацював, був чи не найкращим помічником у господарстві. Потім його продав. Вже не пригадую, скільки тоді взяв…

 На одному тракторові Олег Борсук не зупинився. Пізніше на його господарстві з’явився автомобіль-трактор.

 –  За прототип я взяв звичайну дитячу машинку, – зізнається  чоловік. – За півроку свою ідею втілив у життя.  Він виконує всі операції: і перевезення сіна, піску, гною, викопує картоплю, культивує…

  А потім сини «підбили» пана Олега зробити ще один трактор. Його робили усім гуртом. Тепер господарку обробляти стало ще легше.

 – Зробив ще культиватор з причепом і  плуг, – каже господар. – Тепер ті, що з мене насміхалися, просять і їм город обробити…


Повернутися
27.05.2018
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…