Анекдоти

Фронт. Під команду «В атаку, ура-а-а» всі кинулися вперед, а Рабинович задкує.

Замполіт до нього:

— Ти куди? Розстрiляю.

Рабинович:

— І що ви кричите? Я беру розгін!

 

* * *

 

Двоє закоренілих холостяків розмовляють і в якийсь момент переходять на тему кухні. Один каже:

— Я не так давно купив собі кулінарну книгу, але так жодного разу нею не скористався.

— Що, занадто складні рецепти?

— Саме так. До того ж у всіх цих рецептів однаковий початок: «Візьміть чисту тарілку».

 

* * *

 

Біля шевської майстерні:

— Мені обіцяли до сьогодні відремонтувати черевики.

— Можете отримати. Платіть сто гривень.

— Так мало? У квитанції написано, що ремонт коштує двісті гривень.

— Усе правильно. Просто один ваш черевик ми загубили.

**

суді:

— Сподiваюсь, ви знаєте, що вас чекає за неправдивi свідчення?

— Так, обіцяли BMW

**

Суддя запитує свiдка:

— Ви добре знаєте підсудного?

— Так. Ми разом працювали в банку.

— Коли це було?

— Місяців зо два тому. Приблизно о четвертій ранку.

 

* * *

 

Секретарка запитує у шефа:

— А чому ваша дружина на мене так підозріло дивиться?

— Тому що сама колись була моєю секретаркою.

 

* * *

 

Сусідка прийшла в гості, їсть родзинки з тарілки i запитує:

— Розочко, де ви берете такі  смачнi родзинки?

Роза, прибираючи тарілку:

— Це ви берете, а ми купуємо.

 

* * *

 

Маленький хлопчик загубився в універсамі і плаче. Його заспокоюють, кажуть, мама знайдеться, і радять:

— Треба було триматися за мамину спідницю.

— Я намагався, але не зміг дістати.

 

* * *

 

Парашутист-початківець запитує в інструктора:

— А що робити, якщо парашут не розкрився?

Інструктор відповідає:

— Підійдеш до мене, і я видам новий.

**

Якщо тобі хочеться виговоритися, вивали все чоловікові. Він нікому не розповість, бо все одно не слухає.


Повернутися
14.05.2018
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.