Анекдоти

Фронт. Під команду «В атаку, ура-а-а» всі кинулися вперед, а Рабинович задкує.

Замполіт до нього:

— Ти куди? Розстрiляю.

Рабинович:

— І що ви кричите? Я беру розгін!

 

* * *

 

Двоє закоренілих холостяків розмовляють і в якийсь момент переходять на тему кухні. Один каже:

— Я не так давно купив собі кулінарну книгу, але так жодного разу нею не скористався.

— Що, занадто складні рецепти?

— Саме так. До того ж у всіх цих рецептів однаковий початок: «Візьміть чисту тарілку».

 

* * *

 

Біля шевської майстерні:

— Мені обіцяли до сьогодні відремонтувати черевики.

— Можете отримати. Платіть сто гривень.

— Так мало? У квитанції написано, що ремонт коштує двісті гривень.

— Усе правильно. Просто один ваш черевик ми загубили.

**

суді:

— Сподiваюсь, ви знаєте, що вас чекає за неправдивi свідчення?

— Так, обіцяли BMW

**

Суддя запитує свiдка:

— Ви добре знаєте підсудного?

— Так. Ми разом працювали в банку.

— Коли це було?

— Місяців зо два тому. Приблизно о четвертій ранку.

 

* * *

 

Секретарка запитує у шефа:

— А чому ваша дружина на мене так підозріло дивиться?

— Тому що сама колись була моєю секретаркою.

 

* * *

 

Сусідка прийшла в гості, їсть родзинки з тарілки i запитує:

— Розочко, де ви берете такі  смачнi родзинки?

Роза, прибираючи тарілку:

— Це ви берете, а ми купуємо.

 

* * *

 

Маленький хлопчик загубився в універсамі і плаче. Його заспокоюють, кажуть, мама знайдеться, і радять:

— Треба було триматися за мамину спідницю.

— Я намагався, але не зміг дістати.

 

* * *

 

Парашутист-початківець запитує в інструктора:

— А що робити, якщо парашут не розкрився?

Інструктор відповідає:

— Підійдеш до мене, і я видам новий.

**

Якщо тобі хочеться виговоритися, вивали все чоловікові. Він нікому не розповість, бо все одно не слухає.


Повернутися
14.05.2018
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Є певний тип захворювань, які називають автоімунними:  коли імунітет організму мобілізується не супроти сторонньої сполуки (вірусів, мікроорганізмів тощо), а проти здорових клітин чи тканин власного організму. Вам ніколи не здавалося, що чимала частина українців теж так само «хворіє», атакуючи всі здорові починання у власній країні? «Автоімунні» українці зневажливо зітхали «і до чого ви там домайданитеся» в той час, коли інші міняли країну, подекуди віддаючи за це життя. Вони «втомилися від війни», натомість запопадливо переходять на російську мову з туристами із Сиктивкара,  лають Бандеру і намагаються переконати нас у тому, що помирати від голоду в Голодоморі більш інтелігентно і благородно, ніж давати збройну відсіч гнобителям під час  Гайдамаччини чи в національно-визвольної боротьби ОУН та УПА...

«Автоімунні» українці гноблять починання  Уляни Супрун, уїдливо коментуючи, що, мовляв, «як мазали перекисом, так і мазатимемо, бо це вам не міфи розвінчувати...»  Проте ці міфи, на які не втомлюється відкривати нам очі пані Уляна,  коштують бюджету мільйони.

 Головний наш ворог – у нас самих. Ми самі себе з’їдаємо. Проте пропаганда і зовнішніх, і внутрішніх ворогів лише тоді дієва, коли ти боїшся правди, коли ти сам погоджуєшся на брехню. На щастя, все більшає «здорових клітин». Людей, котрі  не бояться назвати мародера мародером, запроданця запроданцем, ворога ворогом... Тих, хто і говорить, і чинить правду в очі. Хто робить все можливе, щоб врятувати країну від  усіх перелічених вище.