Хто пліткує – здоров’ям ризикує…

Люди, яких «хлібом не годуй, дай попліткувати», більше ризикують здоров’ям серця, аніж ті, хто не звик пасталакати про ближніх. Такого висновку дійшли кардіологи з лікарні «Індрапраст Аполло», що в Делі (Індія). Медики вважають: якщо людина розпускає про когось плітки, критикує іншого, вона автоматично потрапляє у полон негативних думок. Відтак організм посилено продукує нейропептиди, які беруть участь у процесі метаболізму жирів і перетворенні їх у ліпопротеїди. Другий тип цих сполук — низькогустинні (бета–ліпопротеїди) особливо небезпечні, бо містять велику кількість холестерину. А його надлишки, як відомо, мають прикру властивість осідати на стінках кровоносних судин. Таким чином, роблять висновок лікарі, плітки провокують звуження кровоносних судин. Як наслідок, пліткар може мати високий тиск і серцеві напади.

Лікарі постійно наголошують на важливості профілактики недуг. Збалансоване харчування і помірні фізичні вправи, вважають вони, здатні істотно зменшити ризик серцевих захворювань. Однак, якщо ви не облишите негативних думок, ні знежирений кефір, ні ранкова пробіжка у парку не гарантують вам здорового серця і судин. Кардіолог Агарвал із лікарні «Індрапраст Аполло» радить хворим із серцевими захворюваннями в оточенні людей налаштовуватися лише на нейтральний або позитивний лад. «Якщо людина сердиться або дуже засмучується через що–небудь, їй неодмінно слід докладати зусиль, щоб усунути негативні думки, — каже лікар. — Треба спрямувати помисли на позитивний бік життя, думати про тих, кого любиш, або про тих, хто любить тебе».

Його колега, професор Гарбанс Вазір, наголошує: коли людина сердиться, в її кров потрапляє велика кількість адреналіну. Відтак пульс прискорюється, кров’яний тиск підвищується — а що може бути гіршим для хворого серця? Водночас, зауважує кардіолог, позитивні думки та дії, фізичні вправи зумовлюють виділення у кров оксиду азоту. Ця сполука має лікувальну силу та позитивно впливає на здоров’я.

До речі, лікар Агарвал розробив спеціальний тест, який допоможе визначити: яке ставлення до життя (позитивне чи негативне) переважає у вас. Тест має вісім запитань, і якщо людина відповідає «так» на більш як три з них, їй вочевидь необхідно вчитися думати позитивно. Отже:

1. Якщо вам треба виконати роботу спільно з іншими, чи будете ви вважати, що вони не допомагатимуть вам і більшу частину справ вам доведеться виконувати самостійно?

2. Якщо ви не знаходите чогось на звичному місці, чи подумаєте ви одразу ж, що хтось цю річ поцупив?

3. Якщо хтось розбагатів за короткий проміжок часу, чи вирішите ви, що те багатство було нажите нечесним шляхом?

4. Якщо перед вами в театрі сидить людина дуже високого зросту, чи буде вас це дратувати?

5. Чи здається вам усе несправедливим?

6. Чи дратуєтеся ви через дрібниці?

7. Якщо вас критикують, чи перекладаєте ви відразу ж усю провину на іншого?

8. Якщо ви справді винні, чи стискається ваша рука в кулак? 


Повернутися
14.05.2018
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Є певний тип захворювань, які називають автоімунними:  коли імунітет організму мобілізується не супроти сторонньої сполуки (вірусів, мікроорганізмів тощо), а проти здорових клітин чи тканин власного організму. Вам ніколи не здавалося, що чимала частина українців теж так само «хворіє», атакуючи всі здорові починання у власній країні? «Автоімунні» українці зневажливо зітхали «і до чого ви там домайданитеся» в той час, коли інші міняли країну, подекуди віддаючи за це життя. Вони «втомилися від війни», натомість запопадливо переходять на російську мову з туристами із Сиктивкара,  лають Бандеру і намагаються переконати нас у тому, що помирати від голоду в Голодоморі більш інтелігентно і благородно, ніж давати збройну відсіч гнобителям під час  Гайдамаччини чи в національно-визвольної боротьби ОУН та УПА...

«Автоімунні» українці гноблять починання  Уляни Супрун, уїдливо коментуючи, що, мовляв, «як мазали перекисом, так і мазатимемо, бо це вам не міфи розвінчувати...»  Проте ці міфи, на які не втомлюється відкривати нам очі пані Уляна,  коштують бюджету мільйони.

 Головний наш ворог – у нас самих. Ми самі себе з’їдаємо. Проте пропаганда і зовнішніх, і внутрішніх ворогів лише тоді дієва, коли ти боїшся правди, коли ти сам погоджуєшся на брехню. На щастя, все більшає «здорових клітин». Людей, котрі  не бояться назвати мародера мародером, запроданця запроданцем, ворога ворогом... Тих, хто і говорить, і чинить правду в очі. Хто робить все можливе, щоб врятувати країну від  усіх перелічених вище.