Аби сад був охайним…

– Захотів, щоб перед хатою було як у кіно. Викорчував старі вишні, які вже не родили, і все засадив десятком декоративних кущів. А їх же стригти треба. Руки в жінки болять страшне, бо ж у мене садівника, як у кіно, немає, – розказує Олег Коцюбняк із селища міського типу Печеніги Харківської області. – Добре, що кум – лісник, порадив купити спеціальний секатор для кущів, щоб жінці було легше на руки. Мене до цієї справи вона не допускає, каже, що я їй форму куща зіпсую.

Ножиці для декоративних кущів називаються кущоріз. Підходять для формування живої огорожі. Вони легкі та компактні, завдяки чому можна робити фігурну обрізку рослин. Мають довгі ручки, які полегшують притискання на руки під час обрізування. Можуть впоратися з гілками завтовшки до 5 см.

– Купував жінці для кущів і заодно собі взяв секатор із храповим механізмом. Він універсальний – бере і живі, і сухі гілки діаметром до 3 см, – продовжує господар.

Щоб сад мав ошатний вигляд, без спеціального інструменту не обійтися. Звичайні садові ножиці мають два ріжучі леза й не підходять для обрізування живих гілок кущів, так як травмують їх, здавлюючи лезами. Для декоративних кущів потрібний секатор з одним лезом. Із подвійним можна хіба що зрізувати квіти і молоді пагони. Для зручної роботи в саду та квітнику фахівці радять мати в арсеналі гілкоріз. Ним легко обрізувати гілки дерев і кущів діаметром до 2,5 см. Сучкоріз справляється з гілками діаметром від 3,5 см. Є ще ножиці для живоплоту, які завдяки лезу хвилеподібної форми роблять рівний чистий зріз і не мнуть гілки.

– Навесні ще їх куплю, – продовжує чоловік. – Радять, щоб сталь була з тефлоновим покриттям. Воно зменшує тертя при обрізуванні. Діаметр зрізу 8 мм. Це вже ними жінка підправлятиме ту свою форму на кущах.

Для плодових дерев також є свій ряд зручного реманенту. Наприклад, секатор для щеплення. Він допомагає щеплювати дерева тим, хто не вміє це робити, або робить уперше.

– Для обрізування на висоті зручно вправлятися повітряним секатором. Він прикріплений до подовженої штанги. Легко вирізати важкодоступні гілки. Бачив телескопічні витягуються, як вудка, до трьох метрів. Ріжуча головка поворотна. Можна не тільки дотягнутися, а ще й покрутити. Обрізав сад, брав у кума на позички. Зручна штука, – стверджує Олег Коцюбняк.

Щоб садівники не носили за собою драбини й не натруджували руки, техніки розробили електричний висоторіз. Він важить трохи більше 4 кг. Довжина кабеля 3 м. Пристрій чіпляють на плече. Ремені регулюються під зріст людини.

– Щоб не мучити руки з пилянням гілок ручною пилкою, краще обзавестися бензиновим висоторізом. Включив кнопку – і все готово. Важить трохи більше, ніж електричний, 7-8 кг за рахунок додавання паливного та масляного баку. Але він зручніший тим, що не має проводу. Не треба шукати розетку чи переноску. До того ж залишає ідеально гладкі зрізи, не травмуючи дерево. Це вже штука для тих, у кого гектар саду, – розмірковує чоловік. – Мені поки що не треба, але я технікою цікавлюся, вичитав.

Також для садівників-фермерів розробили акумуляторний висоторіз. Він може дістатися гілок на висоті 4-5 м. Живиться від батареї потужністю 18 В. Ресурс акумулятора дозволяє зробити 140 розпилів гілок діаметром 5 см на одній зарядці. Є спеціальний індикатор заряду, щоб видно було, коли сяде батарея. Коштує від 4 тисяч гривень.

http://ridneselo.com


Повернутися
14.05.2018
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.