Аби сад був охайним…

– Захотів, щоб перед хатою було як у кіно. Викорчував старі вишні, які вже не родили, і все засадив десятком декоративних кущів. А їх же стригти треба. Руки в жінки болять страшне, бо ж у мене садівника, як у кіно, немає, – розказує Олег Коцюбняк із селища міського типу Печеніги Харківської області. – Добре, що кум – лісник, порадив купити спеціальний секатор для кущів, щоб жінці було легше на руки. Мене до цієї справи вона не допускає, каже, що я їй форму куща зіпсую.

Ножиці для декоративних кущів називаються кущоріз. Підходять для формування живої огорожі. Вони легкі та компактні, завдяки чому можна робити фігурну обрізку рослин. Мають довгі ручки, які полегшують притискання на руки під час обрізування. Можуть впоратися з гілками завтовшки до 5 см.

– Купував жінці для кущів і заодно собі взяв секатор із храповим механізмом. Він універсальний – бере і живі, і сухі гілки діаметром до 3 см, – продовжує господар.

Щоб сад мав ошатний вигляд, без спеціального інструменту не обійтися. Звичайні садові ножиці мають два ріжучі леза й не підходять для обрізування живих гілок кущів, так як травмують їх, здавлюючи лезами. Для декоративних кущів потрібний секатор з одним лезом. Із подвійним можна хіба що зрізувати квіти і молоді пагони. Для зручної роботи в саду та квітнику фахівці радять мати в арсеналі гілкоріз. Ним легко обрізувати гілки дерев і кущів діаметром до 2,5 см. Сучкоріз справляється з гілками діаметром від 3,5 см. Є ще ножиці для живоплоту, які завдяки лезу хвилеподібної форми роблять рівний чистий зріз і не мнуть гілки.

– Навесні ще їх куплю, – продовжує чоловік. – Радять, щоб сталь була з тефлоновим покриттям. Воно зменшує тертя при обрізуванні. Діаметр зрізу 8 мм. Це вже ними жінка підправлятиме ту свою форму на кущах.

Для плодових дерев також є свій ряд зручного реманенту. Наприклад, секатор для щеплення. Він допомагає щеплювати дерева тим, хто не вміє це робити, або робить уперше.

– Для обрізування на висоті зручно вправлятися повітряним секатором. Він прикріплений до подовженої штанги. Легко вирізати важкодоступні гілки. Бачив телескопічні витягуються, як вудка, до трьох метрів. Ріжуча головка поворотна. Можна не тільки дотягнутися, а ще й покрутити. Обрізав сад, брав у кума на позички. Зручна штука, – стверджує Олег Коцюбняк.

Щоб садівники не носили за собою драбини й не натруджували руки, техніки розробили електричний висоторіз. Він важить трохи більше 4 кг. Довжина кабеля 3 м. Пристрій чіпляють на плече. Ремені регулюються під зріст людини.

– Щоб не мучити руки з пилянням гілок ручною пилкою, краще обзавестися бензиновим висоторізом. Включив кнопку – і все готово. Важить трохи більше, ніж електричний, 7-8 кг за рахунок додавання паливного та масляного баку. Але він зручніший тим, що не має проводу. Не треба шукати розетку чи переноску. До того ж залишає ідеально гладкі зрізи, не травмуючи дерево. Це вже штука для тих, у кого гектар саду, – розмірковує чоловік. – Мені поки що не треба, але я технікою цікавлюся, вичитав.

Також для садівників-фермерів розробили акумуляторний висоторіз. Він може дістатися гілок на висоті 4-5 м. Живиться від батареї потужністю 18 В. Ресурс акумулятора дозволяє зробити 140 розпилів гілок діаметром 5 см на одній зарядці. Є спеціальний індикатор заряду, щоб видно було, коли сяде батарея. Коштує від 4 тисяч гривень.

http://ridneselo.com


Повернутися
14.05.2018
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...