ПІЗНЮ ЯРОВИНУ ПОЧАЛИ СІЯТИ ПАРАЛЕЛЬНО З РАННІМИ ЗЕРНОВИМИ

 Цього року через холодну погоду посівна кампанія в Україні стартувала майже з місячним запізненням.

 Але завдяки сніжній зимі у ґрунті сформовано запаси вологи найвищі за останні десять років, а це позитивно вплине на вегетацію рослин.

 У середньому по країні температура ґрунту сягає 13-17 градусів за Цельсієм.

 Швидке потепління вже дозволило почати сіяти українським аграріям усі види сільськогосподарських культур.

 Станом на 20 квітня до посіву ранніх зернових та зернобобових культур приступили всі області України.

 Зважаючи на те, що оптимальні терміни сівби ранніх зернових та зернобобових швидко минають, обласним державним адміністраціям запропоновано переглянути структуру посівів на користь пізніх культур у тих регіонах, де ранні ярі не встигають посіяти в оптимальні строки.

 Можливості ситуативних змін у посівній кампанії аграрії обговорили минулого тижня на загальноукраїнській відеоконференції представників профільного міністерства та регіональних служб.

Як передає прес-служба Мінагрополітики, акцентували на необхідності швидкої та налагодженої співпраці міністерства, обласної, районної влади, органів місцевого самоврядування та профільних асоціацій у забезпеченні ефективної реалізації інструментів дер­жавної підтримки сільгоспвиробників.

На початок нинішнього тижня з ранніх ярих зернових та зернобобових культур загалом посіяно: ярого ячменю — 1,2 млн. га (78%); вівса — 125 тис. га (61%); пшениці — 124 тис. га (70%); гороху — 356 тис. га (84%).

Крім того, посів кукурудзи проведено на площі 327 тис. га (7%), цукрових буряків — на 191 тис. га (63%), соняшнику — на 788 тис. га (14%). Розпочато також посів сої, якою вже зайнято 47 тис. га (2% від прогнозу).

 Підживлення озимих культур на зерно провели на площі близько 7 мільйонів гектарів, а це — 96 відсотків від прогнозованих площ.


Повернутися
14.05.2018
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Щодня, усвідомлюємо ми це чи ні, наше життя складається з безлічі виборів: від простих і примітивних до тих, що їх пафосно прийнято називати доленосними. Кожен день, кожну хвилину і секунду ми йдемо мінним полем. Ми ще не знаємо, де і коли «рване» наш вибір, проте хочемо того чи ні, ми все одно щось вибираємо і пожинаємо його наслідки.

 Хтось із українських класиків свого часу казав, що вибір мови значно важливіший від вибору вишиванки. Бо вишиванку ви просто купите і будете цим пишатися – тим більше, чим більше за неї заплатите. Натомість мову не купити – навіть платними прискореними курсами. На неї треба зважитися – й почати в ній жити. Я б екстраполював це висловлювання не лише на мову, а й загалом на країну, яку ми всі обрали для себе за Батьківщину. Так, знаю, Василь Симоненко свого часу писав про те, що «Можна все на світі вибирати, сину… Вибрати не можна тільки Батьківщину». Проте ризикну з ним не погодитися: Батьківщина – це якраз те, що ти свідомо обираєш собі сам, інколи радше «всупереч», ніж «завдяки». Багато років тому я свідомо зробив свій вибір на користь України.  Мені дивно слухати скиглення тих, хто постійно говорить про втечу з «корабля, що тоне» під назвою «Україна». Я в цей час латаю у ньому пробоїни… В Україні ти можеш  міняти країну, беручи участь у чому завгодно: від аграрного сектору і до сфери високих технологій. Так, український вибір – важкий вибір. Але як казав Шарль де Голль, «завжди вибирайте найважчий шлях - на ньому ви не зустрінете конкурентів»…