Наймолодший мільйонер в Україні має… 7 років!

За підсумками деклараційної кампанії, наймолодший мільйонер в Україні проживає у Черкасах, йому 7 років. Найстаршому мільйонеру 99 років, він із Києва, пише gazeta.ua.

Загалом доходи у понад 1 млн грн за 2017 рік задекларували 4063 платників податків в Україні. Про це повідомив в.о. голови ДФС Мирослав Продан.

“Порівняно з відповідним періодом минулого року, кількість цьогорічних мільйонерів зросла на 16%, або на 559 осіб. При цьому один громадянин задекларував дохід у розмірі понад 1 млрд грн. Найбільшу кількість мільйонерів – 2270 платників складають громадяни віком від 45 років і вище. Серед вікової категорії від 30 до 45 років – 1605 мільйонерів, до 30 років – 188. Водночас наймолодшому платнику податків виповнилося 7 років (м. Черкаси), а найстаршому – 99 років (м. Київ)”, – написав Мирослав Продан.

Середньостатистичний річний дохід одного мільйонера по Україні становить 8,2 млн грн. Водночас одного платника – мешканця Волинської області – 18,4 млн грн, Донецької – 12,2 млн грн, Сумської – 11,4 млн грн, міста Києва – 10,1 млн грн, Херсонської – 9,9 млн грн та Київської областей – 8,6 млн гривень.


Повернутися
14.05.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...