Майстрині хочуть показати, як борщівку вишивати…

Познайомити тернополян із багатогранністю борщівської вишивки та показати, що вона незабута, продемонструвавши  відшиті майстринями зі всієї України зразки автентичних борщівських сорочок.  Саме для цього 13 травня, у День Матері, у Тернополі відбудеться публічний анонс Всеукраїнського вишивального проекту "Відродження борщівської сорочки"  в рамках ГО “Школи борщівської народної сорочки”. Захід відбудеться в Етногалереї "Спадок", о 14.00.

Як зазначає авторка та куратор проекту Майя Юркевич, під час заходу майстрині продемонструють  кілька готових полотен, вишитих давніми борщівськими техніками, а деякі з них - і чорною вовною. Верхоплут, колодки, кафасор, "битим" знову ожили на полотні руками сучасних українських жінок-Берегинь!.. За основу взято схеми деталей борщівських сорочок Борщівського обласного краєзнавчого музею із книги Людмили та Олексія Покусінських “Борщівська народна сорочка”, які дослідили та відтворили самі ж автори. Упорядник схем – майстер художньої вишивки Вікторія Кривоніс. 22 зразки зголосилися вишивати 24 майстрині з різних куточків України, а одна із них —  із Відня. Окрім того, зазначає Майя Юркевич, у червні планується провести презентацію вишивального проекту та облаштувати тимчасову виставку, а опісля будуть організовувати мобільні виставки по Україні і не лише…


Повернутися
14.05.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Щодня, усвідомлюємо ми це чи ні, наше життя складається з безлічі виборів: від простих і примітивних до тих, що їх пафосно прийнято називати доленосними. Кожен день, кожну хвилину і секунду ми йдемо мінним полем. Ми ще не знаємо, де і коли «рване» наш вибір, проте хочемо того чи ні, ми все одно щось вибираємо і пожинаємо його наслідки.

 Хтось із українських класиків свого часу казав, що вибір мови значно важливіший від вибору вишиванки. Бо вишиванку ви просто купите і будете цим пишатися – тим більше, чим більше за неї заплатите. Натомість мову не купити – навіть платними прискореними курсами. На неї треба зважитися – й почати в ній жити. Я б екстраполював це висловлювання не лише на мову, а й загалом на країну, яку ми всі обрали для себе за Батьківщину. Так, знаю, Василь Симоненко свого часу писав про те, що «Можна все на світі вибирати, сину… Вибрати не можна тільки Батьківщину». Проте ризикну з ним не погодитися: Батьківщина – це якраз те, що ти свідомо обираєш собі сам, інколи радше «всупереч», ніж «завдяки». Багато років тому я свідомо зробив свій вибір на користь України.  Мені дивно слухати скиглення тих, хто постійно говорить про втечу з «корабля, що тоне» під назвою «Україна». Я в цей час латаю у ньому пробоїни… В Україні ти можеш  міняти країну, беручи участь у чому завгодно: від аграрного сектору і до сфери високих технологій. Так, український вибір – важкий вибір. Але як казав Шарль де Голль, «завжди вибирайте найважчий шлях - на ньому ви не зустрінете конкурентів»…