Майстрині хочуть показати, як борщівку вишивати…

Познайомити тернополян із багатогранністю борщівської вишивки та показати, що вона незабута, продемонструвавши  відшиті майстринями зі всієї України зразки автентичних борщівських сорочок.  Саме для цього 13 травня, у День Матері, у Тернополі відбудеться публічний анонс Всеукраїнського вишивального проекту "Відродження борщівської сорочки"  в рамках ГО “Школи борщівської народної сорочки”. Захід відбудеться в Етногалереї "Спадок", о 14.00.

Як зазначає авторка та куратор проекту Майя Юркевич, під час заходу майстрині продемонструють  кілька готових полотен, вишитих давніми борщівськими техніками, а деякі з них - і чорною вовною. Верхоплут, колодки, кафасор, "битим" знову ожили на полотні руками сучасних українських жінок-Берегинь!.. За основу взято схеми деталей борщівських сорочок Борщівського обласного краєзнавчого музею із книги Людмили та Олексія Покусінських “Борщівська народна сорочка”, які дослідили та відтворили самі ж автори. Упорядник схем – майстер художньої вишивки Вікторія Кривоніс. 22 зразки зголосилися вишивати 24 майстрині з різних куточків України, а одна із них —  із Відня. Окрім того, зазначає Майя Юркевич, у червні планується провести презентацію вишивального проекту та облаштувати тимчасову виставку, а опісля будуть організовувати мобільні виставки по Україні і не лише…


Повернутися
14.05.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...