13-річна тернополянка організувала екомарафон з сортування сміття

13-річна тернополянка Дарина Сліпченко організувала у соцмережі Instagram екомарафон з сортування сміття.

Учениця 8-ого класу серодньої школи No3 з поглибленим вивченням іноземних мов разом зі своїми підписниками вчиться роздільно збирати побутові відходи, здавати вторсировину на переробку, користуватись еко-пакетами та піклуватися про природу, передає 20 хвилин.

Дарина більше п'яти років займається фехтуванням та великим тенісом, «Я відвідую змагання, але передусім для мене це задоволення, - розповідає дівчина. - А вільний час я люблю проводити в колі друзів, щоб відпочити, я вимикаю телефон і стараюсь або читати книгу, або розділити вільний час з рідними людьми».

За одним поліетиленовим пакетом стоїть ціле звалище, переконалася Дарина Сліпченко і вирішила започаткувати екомарафон "Екодора".

«Йдучи додому, гуляючи, почала на вулицях та у парках помічати, що багато людей викидає відходи не у смітники – мене це зачепило, - розповідає дівчина. - А після того, як мені вчителька з георгафії запропонувала написати наукову роботу для Малої академії наук України про екологію, то я зрозуміла, що мені потрібно ділитись з людьми у блозі цікавою інформацію на цю тему».

Марафон "Екодора" покликаний зробити людей більш обізнаними у питаннях сортування сміття, продовжує Дарина Сліпченко. «Можливо, хтось і хоче допомогти природі, але просто не має уявлення про те, як це зробити, - пояснює вона. - Організувала марафон у соцмережі Instagram за нікнеймом @dora.slp - це дуже зручна для мене платформа».

Марафон "Екодора" розрахований на сім днів. За словами Дарини, звичка виробляється за сім днів. «Настанови протягом тижня допоможуть людям зрозуміти, що робити далі, які звички їм потрібні, - каже дівчина. - Я щодня придумую завдання для учасників, виходячи з власного досвіду і разом зі своїми підписниками виробляю екологічні звички».

Завдання, які дає Дарина, цілком реальні і виконати їх може кожен. «Навчитись сортувати пластик, або донести сміття до смітника - дуже легко, - пояснює тернополянка. - Марафон стимулює до дії: приміром, у першому завданні я просила учасників марафону фотографувати своє сміття, щоб визначити, що можна віддати на переробку - люди не звикли викидати сміття у спеціальні контейнери».

До марафону "Екодора" може долучитись кожен користувач соцмережі Instagram будь-якого віку та з будь-якого міста. Ідею Дарини Сліпченко підтримали не лише однокласники, учні з її школи та люди, яких вона знає, а й жителі інших міст.

«Від початку марафону кількість моїх підписників збільшилась на 50 чоловік, - додає дівчина. – Люди пишуть мені, що це круто, діляться своїми враженнями у себе на сторінках в Instagramі - це поштовх робити щось далі».

За словами Дарини Сліпченко, незабаром марафон продовжиться і час від часу поєднуватиметься з іншими проектами.

 https://te.20minut.ua


Повернутися
14.05.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...