«Равликовий бізнес»… на Кременеччині

У селі Чугалі Мирослав  Загорський вирощує французький делікатес

 У селі Чугалі Кременецького району  місцевий підприємець  Мирослав  Загорський облаштував…  равликову ферму. Ідею зайнятися незвичним бізнесом «почерпнув» у Польщі, звідки, власне,  і привіз перших молюсків.  

– У нас вирощування равликів доволі новий напрям,  – зазначає пан Мирослав. – Таких спеціалізованих ферм можна на пальцях порахувати, мабуть, не більше 10-ти. Досвіду набирався у Польщі. Для початку закупив 200 кілограм равликів. Втім розпочати такий незвичний бізнес – ідея мого товариша. Він переконував, що за кордоном це доволі  прибутково і популярно. Найкраще «равликовий бізнес» розвинений в країнах Євросоюзу – Польщі, Румунії, Литві, Франції, Литві, Італії, Іспанії… Ми ж, на жаль,  відстаємо…

    Спеціально для «середземноморських гостей»  змайстрували  теплицю з сітки та системою мікрозрошування. Аби равликам було комфортно,  всередині вмонтовані дерев’яні конструкції з дощок та висаджений салат перко.

– Цікаво, що равлики харчуються вночі, – каже Мирослав Загорський. – Спершу перед вечерею дошки і рослини зрошуємо, а опісля сипемо сухий корм. Загалом равлики доволі невибагливі. Важливо облаштувати їм тінь та вологу та вчасно годувати та, звісно, берегти від поширення різних інфекцій.

  Коли равлики готуються до зимової сплячки, тому переносимо їх до спеціального  холодильника.  Температура тут не вище п’яти градусів і не нижче нуля, інакше равлики можуть загинути. У сплячці вони можуть пробути до півроку,  –  розповідає Мирослав  Загорський.

     Розводять равликів для приготування різноманітних страв. Існує безліч рецептів, починаючи від звичайних равликів з часниковим соусом, закінчуючи равликовою печінкою та ікрою і навіть десертом. Коштує делікатесне м'ясо не дешево — 500 гривень за кілограм.  Зараз більшість молюсків фермер продає за кордон. Втім приїжджають місцеві гурмани, які купують  равликів додому.

 – Серед мешканців області  страви з равликів не такі популярні, однак ті, хто вже побував за кордоном, приїжджають до нас на ферму і купують,  – розповідає підприємець. – Хоча це зараз для нас екзотика, а раніше равлики готували навіть при монастирях.  Розповідати, звісно, можна багато, потрібно бодай раз скуштувати, впевнений  – неодмінно сподобається!


Повернутися
14.05.2018
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Щодня, усвідомлюємо ми це чи ні, наше життя складається з безлічі виборів: від простих і примітивних до тих, що їх пафосно прийнято називати доленосними. Кожен день, кожну хвилину і секунду ми йдемо мінним полем. Ми ще не знаємо, де і коли «рване» наш вибір, проте хочемо того чи ні, ми все одно щось вибираємо і пожинаємо його наслідки.

 Хтось із українських класиків свого часу казав, що вибір мови значно важливіший від вибору вишиванки. Бо вишиванку ви просто купите і будете цим пишатися – тим більше, чим більше за неї заплатите. Натомість мову не купити – навіть платними прискореними курсами. На неї треба зважитися – й почати в ній жити. Я б екстраполював це висловлювання не лише на мову, а й загалом на країну, яку ми всі обрали для себе за Батьківщину. Так, знаю, Василь Симоненко свого часу писав про те, що «Можна все на світі вибирати, сину… Вибрати не можна тільки Батьківщину». Проте ризикну з ним не погодитися: Батьківщина – це якраз те, що ти свідомо обираєш собі сам, інколи радше «всупереч», ніж «завдяки». Багато років тому я свідомо зробив свій вибір на користь України.  Мені дивно слухати скиглення тих, хто постійно говорить про втечу з «корабля, що тоне» під назвою «Україна». Я в цей час латаю у ньому пробоїни… В Україні ти можеш  міняти країну, беручи участь у чому завгодно: від аграрного сектору і до сфери високих технологій. Так, український вибір – важкий вибір. Але як казав Шарль де Голль, «завжди вибирайте найважчий шлях - на ньому ви не зустрінете конкурентів»…