«Равликовий бізнес»… на Кременеччині

У селі Чугалі Мирослав  Загорський вирощує французький делікатес

 У селі Чугалі Кременецького району  місцевий підприємець  Мирослав  Загорський облаштував…  равликову ферму. Ідею зайнятися незвичним бізнесом «почерпнув» у Польщі, звідки, власне,  і привіз перших молюсків.  

– У нас вирощування равликів доволі новий напрям,  – зазначає пан Мирослав. – Таких спеціалізованих ферм можна на пальцях порахувати, мабуть, не більше 10-ти. Досвіду набирався у Польщі. Для початку закупив 200 кілограм равликів. Втім розпочати такий незвичний бізнес – ідея мого товариша. Він переконував, що за кордоном це доволі  прибутково і популярно. Найкраще «равликовий бізнес» розвинений в країнах Євросоюзу – Польщі, Румунії, Литві, Франції, Литві, Італії, Іспанії… Ми ж, на жаль,  відстаємо…

    Спеціально для «середземноморських гостей»  змайстрували  теплицю з сітки та системою мікрозрошування. Аби равликам було комфортно,  всередині вмонтовані дерев’яні конструкції з дощок та висаджений салат перко.

– Цікаво, що равлики харчуються вночі, – каже Мирослав Загорський. – Спершу перед вечерею дошки і рослини зрошуємо, а опісля сипемо сухий корм. Загалом равлики доволі невибагливі. Важливо облаштувати їм тінь та вологу та вчасно годувати та, звісно, берегти від поширення різних інфекцій.

  Коли равлики готуються до зимової сплячки, тому переносимо їх до спеціального  холодильника.  Температура тут не вище п’яти градусів і не нижче нуля, інакше равлики можуть загинути. У сплячці вони можуть пробути до півроку,  –  розповідає Мирослав  Загорський.

     Розводять равликів для приготування різноманітних страв. Існує безліч рецептів, починаючи від звичайних равликів з часниковим соусом, закінчуючи равликовою печінкою та ікрою і навіть десертом. Коштує делікатесне м'ясо не дешево — 500 гривень за кілограм.  Зараз більшість молюсків фермер продає за кордон. Втім приїжджають місцеві гурмани, які купують  равликів додому.

 – Серед мешканців області  страви з равликів не такі популярні, однак ті, хто вже побував за кордоном, приїжджають до нас на ферму і купують,  – розповідає підприємець. – Хоча це зараз для нас екзотика, а раніше равлики готували навіть при монастирях.  Розповідати, звісно, можна багато, потрібно бодай раз скуштувати, впевнений  – неодмінно сподобається!


Повернутися
14.05.2018
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Є певний тип захворювань, які називають автоімунними:  коли імунітет організму мобілізується не супроти сторонньої сполуки (вірусів, мікроорганізмів тощо), а проти здорових клітин чи тканин власного організму. Вам ніколи не здавалося, що чимала частина українців теж так само «хворіє», атакуючи всі здорові починання у власній країні? «Автоімунні» українці зневажливо зітхали «і до чого ви там домайданитеся» в той час, коли інші міняли країну, подекуди віддаючи за це життя. Вони «втомилися від війни», натомість запопадливо переходять на російську мову з туристами із Сиктивкара,  лають Бандеру і намагаються переконати нас у тому, що помирати від голоду в Голодоморі більш інтелігентно і благородно, ніж давати збройну відсіч гнобителям під час  Гайдамаччини чи в національно-визвольної боротьби ОУН та УПА...

«Автоімунні» українці гноблять починання  Уляни Супрун, уїдливо коментуючи, що, мовляв, «як мазали перекисом, так і мазатимемо, бо це вам не міфи розвінчувати...»  Проте ці міфи, на які не втомлюється відкривати нам очі пані Уляна,  коштують бюджету мільйони.

 Головний наш ворог – у нас самих. Ми самі себе з’їдаємо. Проте пропаганда і зовнішніх, і внутрішніх ворогів лише тоді дієва, коли ти боїшся правди, коли ти сам погоджуєшся на брехню. На щастя, все більшає «здорових клітин». Людей, котрі  не бояться назвати мародера мародером, запроданця запроданцем, ворога ворогом... Тих, хто і говорить, і чинить правду в очі. Хто робить все можливе, щоб врятувати країну від  усіх перелічених вище.