«Равликовий бізнес»… на Кременеччині

У селі Чугалі Мирослав  Загорський вирощує французький делікатес

 У селі Чугалі Кременецького району  місцевий підприємець  Мирослав  Загорський облаштував…  равликову ферму. Ідею зайнятися незвичним бізнесом «почерпнув» у Польщі, звідки, власне,  і привіз перших молюсків.  

– У нас вирощування равликів доволі новий напрям,  – зазначає пан Мирослав. – Таких спеціалізованих ферм можна на пальцях порахувати, мабуть, не більше 10-ти. Досвіду набирався у Польщі. Для початку закупив 200 кілограм равликів. Втім розпочати такий незвичний бізнес – ідея мого товариша. Він переконував, що за кордоном це доволі  прибутково і популярно. Найкраще «равликовий бізнес» розвинений в країнах Євросоюзу – Польщі, Румунії, Литві, Франції, Литві, Італії, Іспанії… Ми ж, на жаль,  відстаємо…

    Спеціально для «середземноморських гостей»  змайстрували  теплицю з сітки та системою мікрозрошування. Аби равликам було комфортно,  всередині вмонтовані дерев’яні конструкції з дощок та висаджений салат перко.

– Цікаво, що равлики харчуються вночі, – каже Мирослав Загорський. – Спершу перед вечерею дошки і рослини зрошуємо, а опісля сипемо сухий корм. Загалом равлики доволі невибагливі. Важливо облаштувати їм тінь та вологу та вчасно годувати та, звісно, берегти від поширення різних інфекцій.

  Коли равлики готуються до зимової сплячки, тому переносимо їх до спеціального  холодильника.  Температура тут не вище п’яти градусів і не нижче нуля, інакше равлики можуть загинути. У сплячці вони можуть пробути до півроку,  –  розповідає Мирослав  Загорський.

     Розводять равликів для приготування різноманітних страв. Існує безліч рецептів, починаючи від звичайних равликів з часниковим соусом, закінчуючи равликовою печінкою та ікрою і навіть десертом. Коштує делікатесне м'ясо не дешево — 500 гривень за кілограм.  Зараз більшість молюсків фермер продає за кордон. Втім приїжджають місцеві гурмани, які купують  равликів додому.

 – Серед мешканців області  страви з равликів не такі популярні, однак ті, хто вже побував за кордоном, приїжджають до нас на ферму і купують,  – розповідає підприємець. – Хоча це зараз для нас екзотика, а раніше равлики готували навіть при монастирях.  Розповідати, звісно, можна багато, потрібно бодай раз скуштувати, впевнений  – неодмінно сподобається!


Повернутися
14.05.2018
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...