ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО

Як на мене, у вислові «святкувати 9 травня» вже закладено оксюморон.  І не лише через незліченні втрати, яких зазнала Україна і те, що фашизм змінився рашизмом.   Людині, котра вивчала історію не за радянськими підручниками, не повернеться язик назвати цей день днем Перемоги чи тим більше «святом». Наскільки мені відомо, Друга Світова Війна на завершилася для світу 8 чи 9 травня. Попереду світ чекала трагедія у Хіросімі та Нагасакі.

Наскільки мені відомо, для України Друга Світова Війна завершилася тільки через десять років, коли були роззброєні та знищені останні вояки національних повстанських угруповань.

Наскільки мені відомо, Україна і Росія з 1976 року перетворилася для Німеччини та підконтрольних їй бандитів на Західносибірську нафтогазовою провінцію і платить контрибуції дешевим газом, а отже   — програла у цій війні.

Святкувати мені нічого —  тільки помолитися за загиблих, яких безжально перемолола  гітлерівсько-сталінська м’ясорубка.


Повернутися
10.05.2018
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...